Псалми 71
1 До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —
A psalm for David. Of the sons of Jonadab, and the former captives. In thee, O Lord, I have hoped, let me never be put to confusion:
2 ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,
Deliver me in thy justice, and rescue me. Incline thy ear unto me, and save me.
3 стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!
Be thou unto me a God, a protector, and a place of strength: that thou mayst make me safe. For thou art my firmament and my refuge.
4 Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,
Deliver me, O my God, out of the hand of the sinner, and out of the hand of the transgressor of the law and of the unjust.
5 Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!
For thou art my patience, O Lord: my hope, O Lord, from my youth;
6 На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!
By thee have I been confirmed from the womb: from my mother’s womb thou art my protector. Of thee shall I continually sing:
7 Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!
I run become unto many as a wonder, but thou art a strong helper.
8 Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!
Let my mouth be filled with praise, that I may sing thy glory; thy greatness all the day long.
9 Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,
Cast me not off in the time of old age: when my strength shall fail, do not thou forsake me.
10 бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,
For my enemies have spoken against me; and they that watched my soul have consulted together,
11 гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“
Saying: God hath forsaken him: pursue and take him, for there is none to deliver him.
12 Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!
O God, be not thou far from me: O my God, make haste to my help.
13 Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!
Let them be confounded and come to nothing that detract my soul; let them be covered with confusion and shame that seek my hurt.
14 А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!
But I will always hope; and will add to all thy praise.
15 Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —
My mouth shall shew forth thy justice; thy salvation all the day long. Because I have not known learning,
16 буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!
I will enter into the powers of the Lord: O Lord, I will be mindful of thy justice alone.
17 Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.
Thou hast taught me, O God, from my youth: and till now I will declare thy wonderful works.
18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!
And unto old age and grey hairs: O God, forsake me not, Until I shew forth thy arm to all the generation that is to come: Thy power,
19 Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?
And thy justice, O God, even to the highest great things thou hast done: O God, who is like to thee?
20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,
How great troubles hast thou shewn me, many and grievous: and turning thou hast brought me to life, and hast brought me back again from the depths of the earth:
21 Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!
Thou hast multiplied thy magnificence; and turning to me thou hast comforted me.
22 А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
For I will also confess to thee thy truth with the instruments of psaltery: O God, I will sing to thee with the harp, thou holy one of Israel.
23 Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!
My lips shall greatly rejoice, when I shall sing to thee; and my soul which thou hast redeemed.
24 Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!
Yea and my tongue shall meditate on thy justice all the day; when they shall be confounded and put to shame that seek evils to me.
