Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
Para el músico jefe. Con la melodía de “Lirios”. Por David. Sálvame, Dios, ¡porque las aguas me han llegado al cuello!
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
Me hundo en el fango profundo, donde no hay punto de apoyo. He llegado a aguas profundas, donde las inundaciones me desbordan.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
Estoy cansado de mi llanto. Tengo la garganta seca. Mis ojos fallan buscando a mi Dios.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Los que me odian sin causa son más que los cabellos de mi cabeza. Los que quieren cortarme, siendo mis enemigos injustamente, son poderosos. Tengo que restaurar lo que no me he llevado.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
Dios, tú conoces mi insensatez. Mis pecados no están ocultos para ti.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
No permitas que se avergüencen por mí los que te esperan, Señor Yahvé de los Ejércitos. No permitas que los que te buscan sean deshonrados por mí, Dios de Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
Porque por tu causa, he soportado el reproche. La vergüenza ha cubierto mi cara.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
Me he convertido en un extraño para mis hermanos, un extranjero para los hijos de mi madre.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
Porque el celo de tu casa me consume. Los reproches de los que te reprochan han caído sobre mí.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
Cuando lloré y ayuné, que fue a mi reproche.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
Cuando hice de la arpillera mi vestimenta, Me convertí en un sinónimo para ellos.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
Los que se sientan en la puerta hablan de mí. Soy la canción de los borrachos.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
Pero en cuanto a mí, mi oración es para ti, Yahvé, en un tiempo aceptable. Dios, en la abundancia de tu amorosa bondad, respóndeme en la verdad de tu salvación.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Sácame del fango y no dejes que me hunda. Libérame de los que me odian, y de las aguas profundas.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
No dejes que las aguas de la inundación me arrollen, ni dejar que las profundidades me traguen. No dejes que la fosa me cierre la boca.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Respóndeme, Yahvé, porque tu bondad es buena. Según la multitud de tus tiernas misericordias, vuélvete hacia mí.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
No ocultes tu rostro a tu siervo, porque estoy en apuros. ¡Respóndeme rápido!
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Acércate a mi alma y redímela. Rescátame por mis enemigos.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Tú conoces mi oprobio, mi vergüenza y mi deshonra. Mis adversarios están todos ante ti.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Los reproches han quebrantado mi corazón, y estoy lleno de tristeza. Busqué a alguien que se apiadara, pero no había ninguno; para los consoladores, pero no encontré ninguno.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
También me dieron veneno para mi comida. En mi sed, me dieron a beber vinagre.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Que su mesa ante ellos se convierta en una trampa. Que se convierta en una retribución y una trampa.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
Que se les oscurezcan los ojos para que no puedan ver. Que sus espaldas estén continuamente dobladas.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Derrama tu indignación sobre ellos. Deja que la ferocidad de tu ira los alcance.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Que su morada quede desolada. Que nadie habite en sus tiendas.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
Porque persiguen al que tú has herido. Cuentan el dolor de aquellos a los que has herido.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Acusarles de un crimen tras otro. No permitas que entren en tu justicia.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Que sean borrados del libro de la vida, y no ser escrito con los justos.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
Pero tengo dolor y angustia. Que tu salvación, Dios, me proteja.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
Alabaré el nombre de Dios con un canto, y lo engrandecerá con acción de gracias.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
Esto complacerá más a Yahvé que un buey, o un toro que tiene cuernos y pezuñas.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
Los humildes lo han visto y se alegran. Tú que buscas a Dios, deja que tu corazón viva.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
Porque Yahvé escucha a los necesitados, y no desprecia a su pueblo cautivo.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Que el cielo y la tierra lo alaben; ¡los mares, y todo lo que se mueve en ellos!
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
Porque Dios salvará a Sión y construirá las ciudades de Judá. Se establecerán allí y serán los dueños.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
También los hijos de sus siervos la heredarán. Los que aman su nombre habitarán en él.
