Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
Начальнику хора. На Шошанниме. Псалом Давида. Спаси меня, Боже, ибо воды дошли до души моей.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
Я погряз в глубоком болоте, и не на чем стать; вошел во глубину вод, и быстрое течение их увлекает меня.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
Я изнемог от вопля, засохла гортань моя, истомились глаза мои от ожидания Бога моего.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Ненавидящих меня без вины больше, нежели волос на голове моей; враги мои, преследующие меня несправедливо, усилились; чего я не отнимал, то должен отдать.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
Боже! Ты знаешь безумие мое, и грехи мои не сокрыты от Тебя.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Да не постыдятся во мне все, надеющиеся на Тебя, Господи, Боже сил. Да не посрамятся во мне ищущие Тебя, Боже Израилев,
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
ибо ради Тебя несу я поношение, и бесчестием покрывают лице мое.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
Чужим стал я для братьев моих и посторонним для сынов матери моей,
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
ибо ревность по доме Твоем снедает меня, и злословия злословящих Тебя падают на меня;
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
и плачу, постясь душею моею, и это ставят в поношение мне;
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
и возлагаю на себя вместо одежды вретище, и делаюсь для них притчею;
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
о мне толкуют сидящие у ворот, и поют в песнях пьющие вино.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
А я с молитвою моею к Тебе, Господи; во время благоугодное, Боже, по великой благости Твоей услышь меня в истине спасения Твоего;
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
извлеки меня из тины, чтобы не погрязнуть мне; да избавлюсь от ненавидящих меня и от глубоких вод;
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
да не увлечет меня стремление вод, да не поглотит меня пучина, да не затворит надо мною пропасть зева своего.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Услышь меня, Господи, ибо блага милость Твоя; по множеству щедрот Твоих призри на меня;
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
не скрывай лица Твоего от раба Твоего, ибо я скорблю; скоро услышь меня;
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
приблизься к душе моей, избавь ее; ради врагов моих спаси меня.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Ты знаешь поношение мое, стыд мой и посрамление мое: враги мои все пред Тобою.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Поношение сокрушило сердце мое, и я изнемог, ждал сострадания, но нет его, утешителей, но не нахожу.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
И дали мне в пищу желчь, и в жажде моей напоили меня уксусом.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Да будет трапеза их сетью им, и мирное пиршество их - западнею;
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
да помрачатся глаза их, чтоб им не видеть, и чресла их расслабь навсегда;
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
излей на них ярость Твою, и пламень гнева Твоего да обымет их;
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
жилище их да будет пусто, и в шатрах их да не будет живущих,
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
ибо, кого Ты поразил, они еще преследуют, и страдания уязвленных Тобою умножают.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Приложи беззаконие к беззаконию их, и да не войдут они в правду Твою;
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
да изгладятся они из книги живых и с праведниками да не напишутся.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
А я беден и страдаю; помощь Твоя, Боже, да восставит меня.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
Я буду славить имя Бога моего в песни, буду превозносить Его в славословии,
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
и будет это благоугоднее Господу, нежели вол, нежели телец с рогами и с копытами.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
Увидят это страждущие и возрадуются. И оживет сердце ваше, ищущие Бога,
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
ибо Господь внемлет нищим и не пренебрегает узников Своих.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Да восхвалят Его небеса и земля, моря и все движущееся в них;
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
ибо спасет Бог Сион, создаст города Иудины, и поселятся там и наследуют его,
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
и потомство рабов Его утвердится в нем, и любящие имя Его будут поселяться на нем.
