Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
Til songmeisteren, etter «Liljor»; av David. Frels meg, Gud! for vatni trengjer seg inn på livet.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
Eg er sokken ned i det djupe dike der det inkje fotfeste er, eg er komen ut i ovdjupe vatn, og flodi fløymer yver meg.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
Eg er trøytt av mi roping, det brenn i min strupe, mine augo er upptærde, med di eg ventar på min Gud.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Fleire enn håri på mitt hovud er dei som hatar meg utan orsak, mange er dei som vil meg tyna meg, som utan grunn er mine fiendar; det eg ikkje hev rana, skal eg no gjeva attende.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
Gud, du kjenner min dårskap, og all mi syndeskuld er ikkje løynd for deg.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Lat deim ved meg ikkje verta til skammar, dei som ventar på deg, Herre, Herre, allhers drott! Lat deim ikkje ved meg verta skjemde, dei som søkjer deg, Israels Gud!
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
For di skuld ber eg hæding, skjemsla ligg yver mitt andlit.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
Eg hev vorte framand hjå brørne mine, og ein utlending hjå borni til mor mi.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
For brennhug for ditt hus hev ete meg upp, og deira spottord som spottar deg, hev falle på meg.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
Då mi sjæl græt medan eg fasta, vart eg spotta for det.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
Då eg laga ein sekk til klædde for meg, vart eg eit ordtøke for deim.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
Dei som sit i porten, røder um meg, og drikkarane syng um meg.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
Men eg kjem med mi bøn til deg, Herre, i nådetidi, Gud, for di store miskunn; svara meg med di trufaste hjelp!
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Fria meg ut or søyla, og lat meg ikkje søkka! Lat meg verta utfria frå deim som hatar meg og frå dei djupe vatni!
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Lat ikkje vatsflodi fløyma yver meg, og ikkje djupet svelgja meg, og heller ikkje brunnen lata att sitt gap yver meg!
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Svara meg, Herre, for din nåde er god, etter di store miskunn vend deg til meg!
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
Og løyn ikkje di åsyn for tenaren din, for eg er i naud; svara meg snart!
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Kom nær til mi sjæl, løys henne ut! Frels meg for mine fiendar skuld!
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Du kjenner mi spott og skam og vanæra, for di åsyn stend alle dei som trengjer meg.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Spottord hev brote mitt hjarta sund, so eg er sjuk; eg venta på medynk, men der var ingi, og på trøystarar, men eg fann ingen.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
Og dei gav meg gall å eta, og då eg var tyrst, gav dei meg eddik å drikka.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Lat bordet deira framfyre deim verta ei snara, og ei gildra for deim når dei er trygge!
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
Lat augo deira dimmast so dei ikkje ser, og lat deira lender alltid skjelva!
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Renn ut yver deim din vreide, og lat din brennande harm nå deim!
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Lat deira bustad verta øydd, lat det ingen vera som bur i deira tjeld!
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For dei forfylgjer den som du hev slege, og dei fortel um pinsla åt deim som du hev gjenomstunge.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Lat deim leggja syndeskuld til si syndeskuld, og lat deim ikkje koma til di rettferd!
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Lat deim verta utstrokne or livsens bok, og ikkje verta innskrivne med dei rettferdige!
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
Men eg er ein arming full av verk, Gud, lat di frelsa berga meg!
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
Eg vil lova Guds namn med song og høglova honom med takksegjing,
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
og det skal tekkjast Herren betre enn ein ung ukse med horn og klauver.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
Når spaklyndte ser det, vil dei gleda seg; de som søkjer Gud - må dykkar hjarta liva!
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For Herren høyrer på dei fatige, og sine fangar vanvyrder han ikkje.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Himmel og jord skal lova honom, havet og alt som krek i det.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For Gud skal frelsa Sion og byggja byarne i Juda, og dei skal bu der og eiga deim.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
Og avkjømet til hans tenarar skal erva deim, og dei som elskar hans namn, skal bu der.
