Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
in finem pro his qui commutabuntur David salvum me fac Deus quoniam intraverunt aquae usque ad animam meam
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
infixus sum in limum profundi et non est substantia veni in altitudines maris et tempestas demersit me
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
laboravi clamans raucae factae sunt fauces meae defecerunt oculi mei dum spero in Deum meum
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
multiplicati sunt super capillos capitis mei qui oderunt me gratis confortati sunt qui persecuti sunt me inimici mei iniuste quae non rapui tunc exsolvebam
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
Deus tu scis insipientiam meam et delicta mea a te non sunt abscondita
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
non erubescant in me qui expectant te Domine Domine virtutum non confundantur super me qui quaerunt te Deus Israhel
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
quoniam propter te sustinui obprobrium operuit confusio faciem meam
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
extraneus factus sum fratribus meis et peregrinus filiis matris meae
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
quoniam zelus domus tuae comedit me et obprobria exprobrantium tibi ceciderunt super me
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
et operui in ieiunio animam meam et factum est in obprobrium mihi
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
et posui vestimentum meum cilicium et factus sum illis in parabolam
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
adversum me exercebantur qui sedebant in porta et in me psallebant qui bibebant vinum
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
ego vero orationem meam ad te Domine tempus beneplaciti Deus in multitudine misericordiae tuae exaudi me in veritate salutis tuae
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
eripe me de luto ut non infigar liberer ab his qui oderunt me et de profundis aquarum
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
non me demergat tempestas aquae neque absorbeat me profundum neque urgeat super me puteus os suum
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
exaudi me Domine quoniam benigna est misericordia tua secundum multitudinem miserationum tuarum respice me
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
et ne avertas faciem tuam a puero tuo quoniam tribulor velociter exaudi me
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
intende animae meae et libera eam propter inimicos meos eripe me
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
tu scis inproperium meum et confusionem et reverentiam meam
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
in conspectu tuo sunt omnes qui tribulant me inproperium expectavit cor meum et miseriam et sustinui qui simul contristaretur et non fuit et qui consolaretur et non inveni
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
et dederunt in escam meam fel et in siti mea potaverunt me aceto
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
fiat mensa eorum coram ipsis in laqueum et in retributiones et in scandalum
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
obscurentur oculi eorum ne videant et dorsum eorum semper incurva
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
effunde super eos iram tuam et furor irae tuae conprehendat eos
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
fiat habitatio eorum deserta et in tabernaculis eorum non sit qui inhabitet
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
quoniam quem tu percussisti persecuti sunt et super dolorem vulnerum meorum addiderunt
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
adpone iniquitatem super iniquitatem eorum et non intrent in iustitia tua
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
deleantur de libro viventium et cum iustis non scribantur
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
ego sum pauper et dolens salus tua Deus suscepit me
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
laudabo nomen Dei cum cantico magnificabo eum in laude
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
et placebit Deo super vitulum novellum cornua producentem et ungulas
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
videant pauperes et laetentur quaerite Deum et vivet anima vestra
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
quoniam exaudivit pauperes Dominus et vinctos suos non despexit
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
laudent illum caeli et terra mare et omnia reptilia in eis
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
quoniam Deus salvam faciet Sion et aedificabuntur civitates Iudaeae et inhabitabunt ibi et hereditate adquirent eam
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
et semen servorum eius possidebunt eam et qui diligunt nomen eius habitabunt in ea
