Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
For the Chief Musician; set to Shoshannim. [A Psalm] of David. Save me, O God; for the waters are come in unto my soul.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I sink in deep mire, where there is no standing: I am come into deep waters, where the floods overflow me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary with my crying; my throat is dried: mine eyes fail while I wait for my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
They that hate me without a cause are more than the hairs of mine head: they that would cut me off, being mine enemies wrongfully, are mighty: then I restored that which I took not away.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
O God, thou knowest my foolishness; and my sins are not hid from thee.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Let not them that wait on thee be ashamed through me, O Lord GOD of hosts: let not those that seek thee be brought to dishonour through me, O God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
Because for thy sake I have borne reproach; shame hath covered my face.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother’s children.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
For the zeal of thine house hath eaten me up; and the reproaches of them that reproach thee are fallen upon me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
When I wept, [and chastened] my soul with fasting, that was to my reproach.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
When I made sackcloth my clothing, I became a proverb unto them.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
They that sit in the gate talk of me; and [I am] the song of the drunkards.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But as for me, my prayer is unto thee, O LORD, in an acceptable time: O God, in the multitude of thy mercy, answer me in the truth of thy salvation.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Deliver me out of the mire, and let me not sink: let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Let not the waterflood overwhelm me, neither let the deep swallow me up; and let not the pit shut her mouth upon me.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Answer me, O LORD; for thy lovingkindness is good: according to the multitude of thy tender mercies turn thou unto me.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
And hide not thy face from thy servant; for I am in distress; answer me speedily.
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw nigh unto my soul, and redeem it: ransom me because of mine enemies.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Thou knowest my reproach, and my shame, and my dishonour: mine adversaries are all before thee.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Reproach hath broken my heart; and I am full of heaviness: and I looked for some to take pity, but there was none; and for comforters, but I found none.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
They gave me also gall for my meat; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Let their table before them become a snare; and when they are in peace, [let it become] a trap.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to shake.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour out thine indignation upon them, and let the fierceness of thine anger overtake them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Let their habitation be desolate; let none dwell in their tents.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For they persecute him whom thou hast smitten; and they tell of the sorrow of those whom thou hast wounded,
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Add iniquity unto their iniquity: and let them not come into thy righteousness.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Let them be blotted out of the book of life, and not be written with the righteous.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
But I am poor and sorrowful: let thy salvation, O God, set me up on high.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
And it shall please the LORD better than an ox, [or] a bullock that hath horns and hoofs.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The meek have seen it, and are glad: ye that seek after God, let your heart live.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the LORD heareth the needy, and despiseth not his prisoners.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will save Zion, and build the cities of Judah; and they shall abide there, and have it in possession.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
The seed also of his servants shall inherit it; and they that love his name shall dwell therein.
