Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
For the leader. On shoshannim. Of David. Save me, O God; for the waters are threatening my life.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I am sunk in depths of mire, where ground there is none. I am come into deep deep waters, the flood overwhelms me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary of crying, my throat is parched, my eyes are wasted with waiting for God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
More than the hairs of my head are those who wantonly hate me. More than my bones in number are those who are falsely my foes. That which I never robbed, how am I then to restore?
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
O God, you know my folly, my guilt is not hidden from you.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Through me let not any be shamed, who wait for you, Lord God of hosts. Through me let not those be confounded who seek you, O God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
It’s in your cause that I have borne taunts, and my face has been covered with shame;
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I became to my kindred a foreigner, to my mother’s sons a stranger.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
It was zeal for your house that consumed me, and the insults they hurled at you fell upon me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
When I chastened myself with fasting, they took occasion to taunt me.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
When I put on a garment of sackcloth, they made me the theme of a taunt-song.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
Those who sit in the gate make sport of me in the music of drunken songs.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But I pray to you, Lord, for a time of favour. In your great love answer me; with your loyal help, save me
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
from sinking down in the mire. Lift me out of the deep deep waters,
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
that the rushing flood may not drown me, that the deep may not swallow me up, nor the pit close her mouth upon me.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Answer me, Lord, in your gracious kindness, turn to me in your great compassion.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
Hide not your face from your servant, for I am in trouble; O answer me speedily.
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw near to me, redeem me; because of my enemies, ransom me.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
You know how I am insulted; in your sight are all my foes.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Insult has broken my heart, past cure are my shame and confusion. For pity I looked – there was none! And for comforters, but I found none.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
Poison they gave me for food, and to slake my thirst they gave vinegar.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
May their table, outspread, be a trap to them, and their peace-offerings be a snare.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
May their eyes be darkened and blind, make them shake without ceasing.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour your indignation upon them, let your burning wrath overtake them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
May their camp be a desolation, in their tents be there none to live.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For those whom you struck, they persecute, and those whom you wounded, they pain yet more.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Charge them with sin upon sin, may they not be acquitted by you.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
From the book of life be they blotted, may their names not be written with the righteous.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
Lift me, O God, by your help above my pain and misery.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
Then will I praise God in song and magnify him with thanksgiving,
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
which shall please the Lord better than ox, or than bullock with horns and hoofs.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The oppressed shall rejoice at the sight. You who seek after God, let your heart revive.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the Lord listens to the poor, he does not despise his prisoners.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let the heavens and the earth sing his praises, the seas, and all creatures that move in them.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will bring help to Zion, and build up the cities of Judah, his people shall live there in possession.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
His servants’ children shall have it for heritage, and those who love him shall live therein.
