Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
“For the leader of the music. Upon the Shoshannim. A psalm of David.” Save me, O God! For the waters press in to my very life!
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I sink in deep mire, where is no standing; I have come into deep waters, and the waves flow over me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary with crying; my throat is parched; Mine eyes are wasted, while I wait for my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
More numerous than the hairs of my head are they who hate me without reason; Mighty are they who seek to destroy me, being my enemies without cause: I must restore what I took not away.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
O God! thou knowest my offences, And my sins are not hidden from thee!
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Let not them that trust in thee through me be put to shame, O Lord Jehovah, God of hosts! Let not them that seek thee through me be confounded, O God of Israel!
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
For on account of thee do I suffer reproach, And shame covereth my face!
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I am become a stranger to my brothers; Yea, an alien to my mother's sons.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
For zeal for thy house consumeth me, And the reproaches of them that reproach thee fall upon me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
When I weep and fast, That is made my reproach;
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
When I clothe myself in sackcloth, Then I become their by-word.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
They who sit in the gate speak against me, And I am become the song of drunkards.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
Yet will I address my prayer to thee, O LORD! May it be in an acceptable time according to thy great goodness! Hear, O God! and afford me thy sure help!
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Save me from the mire, and let me not sink; May I be delivered from my enemies, —from the deep waters!
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Let not the water-flood overflow me; Let not the deep swallow me up, And let not the pit close her mouth upon me!
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Hear me, O LORD! since great is thy loving-kindness; According to the abundance of thy tender mercies look upon me!
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
Hide not thy face from thy servant; I am greatly distressed, O make haste to mine aid!
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw near to me, and redeem my life; Deliver me because of my enemies!
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Thou knowest my reproach, and dishonor, and shame; All my adversaries are in thy view!
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Reproach hath broken my heart, and I am full of heaviness; I look for pity, but there is none; For comforters, but find none.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
For my food they give me gall, And in my thirst they give me vinegar to drink.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
May their table be to them a snare; May it be a trap to them, while they are at ease!
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
May their eyes be darkened, that they may not see; And cause their loins continually to shake!
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour out upon them thine indignation, And may the heat of thine anger overtake them!
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Let their habitation be desolate, And let none dwell in their tents!
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For they persecute those whom thou hast smitten, And talk of the pain of those whom thou hast wounded.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Add iniquity to their iniquity, And let them never come into thy favor!
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Let them be blotted out of the book of the living; Let not their names be written with the righteous!
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
But I am poor, and sorrowful: May thine aid, O God! set me on high!
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
Then I will praise the name of God in a song; I will give glory to him with thanksgiving.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
More pleasing shall this be to the LORD Than a full-horned and full-hoofed bullock.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The afflicted shall see, and rejoice; The hearts of them that fear God shall be revived.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the LORD heareth the poor, And despiseth not his people in their bonds.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let the heaven and the earth praise him; The sea, and all that move therein!
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will save Zion, and will build the cities of Judah, That they may dwell therein, and possess it.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
Yea, the posterity of his servants shall possess it, And they that love him shall dwell therein.
