Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
“To the chief musician upon Shoshannim, by David.” Save me, O God; for the waters are come even to threaten my life.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I am sunk in the mire of the deep, where there is no standing; I am come into the depths of the waters, and the flood overfloweth me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary of my calling; my throat is hoarse; my eyes fail, while I hope for my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
More than the hairs of my head are those that hate me without a cause; numerous are those that would destroy me, that are my enemies wrongfully: what I have not robbed shall I now restore.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
O God, thou art well aware of my folly, and my guilty deeds are from thee not hidden.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Let not those that wait on thee, O Lord Eternal of hosts, be made ashamed through me: let not those that seek thee be confounded through me, O God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
Because for thy sake have I borne reproach, hath confusion covered my face.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
A stranger am I become unto my brothers, and an alien unto my mother's children.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
Because the zeal for thy house hath devoured me; and the reproaches of those that reproached thee are fallen upon me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
When I wept at the fasting of my soul, it became a reproach to me.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
And when I made sackcloth my garment, I became a proverb to them.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
Those that sit in the gate talk against me; and [about me make] songs the drinkers of strong drink.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But as for me, I direct my prayer unto thee, O Lord, in a time of favor; O God, in the multitude of thy kindness: answer me in the truth of thy salvation.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Deliver me out of the mire, that I may not sink: let me be delivered from those that hate me, and out of the depths of the waters.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Let not the flood of waters overflow me, and let not the deep swallow me up, and let not the pit close its mouth upon me.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Answer me, O Lord; for thy kindness is good: according to the multitude of thy mercies turn thou unto me.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
And hide not thy face from thy servant; for I am in distress: make haste and answer me.
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw nigh unto my soul, and redeem it: because of my enemies do thou ransom me.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Thou well knowest my reproach, and my shame, and my confusion: before thee are all my assailants.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Reproach hath broken my heart; and I am sick; and I waited for pity, but there was none; and for comforters, but I found none.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
And they put into my food gall; and in my thirst they give me vinegar to drink.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
May [then] their table become a snare before them: and to those that are at peace, a trap.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
May their eyes become dark, that they cannot see; and make their loins continually to waver.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour out over them thy indignation, and let the heat of thy anger overtake them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
May their palace become desolate: in their tents let no one dwell.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For whom thou hast smitten they persecute; and of the pain of those whom thou but wounded do they converse.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Lay guilt upon their guilt; and let them not come into thy righteousness.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Let them be blotted out of the book of the living; and with the righteous let them not be written down.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
But I am poor and suffering: let thy salvation, O God, set me up on high.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
I will praise the name of God with song, and will magnify him with thanksgiving.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
And this will please the Lord better than an ox or bullock having horns and cloven hoofs.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The meek will see this, and be rejoiced: ye that seek God, and your heart shall revive.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the Lord listeneth unto the needy, and his prisoners he despiseth not.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will save Zion, and will build the cities of Judah: that they may abide there, and have it in possession:
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
And the seed of his servants shall inherit it; and they that love his name shall dwell therein.
