Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
To the chief music-maker; put to Shoshannim. Of David. Be my saviour, O God; because the waters have come in, even to my neck.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
My feet are deep in the soft earth, where there is no support; I have come into deep waters, the waves are flowing over me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am tired with my crying; my throat is burning: my eyes are wasted with waiting for my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Those who have hate for me without cause are greater in number than the hairs of my head; those who are against me, falsely desiring my destruction, are very strong; I gave back what I had not taken away.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
O God, you see how foolish I am; and my wrongdoing is clear to you.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Let not those who have hope in you be put to shame because of me, O Lord God of armies: let not those who are waiting for you be made low because of me, O God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
I have been wounded with sharp words because of you; my face has been covered with shame.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I have become strange to my brothers, and like a man from a far country to my mother's children.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
I am on fire with passion for your house; and the hard things which are said about you have come on me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
My bitter weeping, and my going without food, were turned to my shame.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
When I put on the clothing of grief, they said evil of me.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
I am a cause of wonder to those in authority; a song to those who are given to strong drink.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But as for me, let my prayer be made to you, O Lord, at a time when you are pleased; O God, give me an answer in your great mercy, for your salvation is certain.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Take me from the grip of the sticky earth, so that I may not go down into it; let me be lifted up from the deep waters.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Let me not be covered by the flowing waters; let not the deep waters go over my head, and let me not be shut up in the underworld.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Give an answer to my words, O Lord; for your mercy is good: be turned to me, because of your great pity.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
Let not your face be covered from your servant, for I am in trouble; quickly give me an answer.
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Come near to my soul, for its salvation: be my saviour, because of those who are against me.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
You have seen my shame, how I was laughed at and made low; my haters are all before you.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
My heart is broken by bitter words, I am full of grief; I made a search for some to have pity on me, but there was no one; I had no comforter.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
They gave me poison for my food; and bitter wine for my drink.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Let their table before them be for their destruction; let their feasts become a net to take them.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
Let their eyes be blind so that they may not see; let their bodies for ever be shaking.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Let your curse come on them; let the heat of your wrath overtake them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Give their houses to destruction, and let there be no one in their tents.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
Because they are cruel to him against whom your hand is turned; they make bitter the grief of him who is wounded by you.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Let their punishment be increased; let them not come into your righteousness.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Let their names be taken from the book of the living, let them not be numbered with the upright.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
But I am poor and full of sorrow; let me be lifted up by your salvation, O Lord.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
I will give praise to the name of God with a song; I will give glory to him for what he has done.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
This will be more pleasing to the Lord than an ox, or a young ox of full growth.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The poor will see it and be glad: you who are lovers of God, let your hearts have life.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the ears of the Lord are open to the poor, and he takes thought for his prisoners.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let the heavens and the earth give praise to him, the seas, and everything moving in them.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will be the saviour of Zion, and the builder of the towns of Judah; so that it may be their resting-place and heritage.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
The seed of his servants will have their part in it, and there the lovers of his name will have rest.
