Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
For the choirmaster. To the tune of “Lilies.” Of David. Save me, O God, for the waters are up to my neck.
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I have sunk into the miry depths, where there is no footing; I have drifted into deep waters, where the flood engulfs me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary from my crying; my throat is parched. My eyes fail, looking for my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Those who hate me without cause outnumber the hairs of my head; many are those who would destroy me— my enemies for no reason. Though I did not steal, I must repay.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
You know my folly, O God, and my guilt is not hidden from You.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
May those who hope in You not be ashamed through me, O Lord GOD of Hosts; may those who seek You not be dishonored through me, O God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
For I have endured scorn for Your sake, and shame has covered my face.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I have become a stranger to my brothers and a foreigner to my mother’s sons,
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
because zeal for Your house has consumed me, and the insults of those who insult You have fallen on me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
I wept and fasted, but it brought me reproach.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
I made sackcloth my clothing, and I was sport to them.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
Those who sit at the gate mock me, and I am the song of drunkards.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But my prayer to You, O LORD, is for a time of favor. In Your abundant loving devotion, O God, answer me with Your sure salvation.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Rescue me from the mire and do not let me sink; deliver me from my foes and out of the deep waters.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Do not let the floods engulf me or the depths swallow me up; let not the Pit close its mouth over me.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Answer me, O LORD, for Your loving devotion is good; turn to me in keeping with Your great compassion.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
Hide not Your face from Your servant, for I am in distress. Answer me quickly!
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw near to my soul and redeem me; ransom me because of my foes.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
You know my reproach, my shame and disgrace. All my adversaries are before You.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Insults have broken my heart, and I am in despair. I looked for sympathy, but there was none, for comforters, but I found no one.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
They poisoned my food with gall and gave me vinegar to quench my thirst.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
May their table become a snare; may it be a retribution and a trap.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
May their eyes be darkened so they cannot see, and their backs be bent forever.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour out Your wrath upon them, and let Your burning anger overtake them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
May their place be deserted; let there be no one to dwell in their tents.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For they persecute the one You struck and recount the pain of those You wounded.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Add iniquity to their iniquity; let them not share in Your righteousness.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
May they be blotted out of the Book of Life and not listed with the righteous.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
But I am in pain and distress; let Your salvation protect me, O God.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
I will praise God’s name in song and exalt Him with thanksgiving.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
And this will please the LORD more than an ox, more than a bull with horns and hooves.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The humble will see and rejoice. You who seek God, let your hearts be revived!
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the LORD listens to the needy and does not despise His captive people.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let heaven and earth praise Him, the seas and everything that moves in them.
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will save Zion and rebuild the cities of Judah, that they may dwell there and possess it.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
The descendants of His servants will inherit it, and those who love His name will settle in it.
