Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
For the Chief Musician. To the tune of “Lilies.” By David. Save me, God, for the waters have come up to my neck!
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
I sink in deep mire, where there is no foothold. I have come into deep waters, where the floods overflow me.
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
I am weary with my crying. My throat is dry. My eyes fail looking for my God.
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Those who hate me without a cause are more than the hairs of my head. Those who want to cut me off, being my enemies wrongfully, are mighty. I have to restore what I did not take away.
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
God, you know my foolishness. My sins are not hidden from you.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Do not let those who wait for you be shamed through me, Lord GOD of Armies. Do not let those who seek you be brought to dishonor through me, God of Israel.
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
Because for your sake, I have borne reproach. Shame has covered my face.
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
I have become a stranger to my brothers, an alien to my mother’s children.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
For the zeal of your house consumes me. The reproaches of those who reproach you have fallen on me.
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
When I wept and I fasted, that was to my reproach.
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
When I made sackcloth my clothing, I became a byword to them.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
Those who sit in the gate talk about me. I am the song of the drunkards.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
But as for me, my prayer is to you, LORD, in an acceptable time. God, in the abundance of your loving kindness, answer me in the truth of your salvation.
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Deliver me out of the mire, and do not let me sink. Let me be delivered from those who hate me, and out of the deep waters.
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
Do not let the flood waters overwhelm me, neither let the deep swallow me up. Do not let the pit shut its mouth on me.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Answer me, LORD, for your loving kindness is good. According to the multitude of your tender mercies, turn to me.
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
Do not hide your face from your servant, for I am in distress. Answer me speedily!
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
Draw near to my soul and redeem it. Ransom me because of my enemies.
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
You know my reproach, my shame, and my dishonor. My adversaries are all before you.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Reproach has broken my heart, and I am full of heaviness. I looked for some to take pity, but there was none; for comforters, but I found none.
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
They also gave me poison for my food. In my thirst, they gave me vinegar to drink.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Let their table before them become a snare. May it become a retribution and a trap.
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
Let their eyes be darkened, so that they cannot see. Let their backs be continually bent.
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Pour out your indignation on them. Let the fierceness of your anger overtake them.
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
Let their habitation be desolate. Let no one dwell in their tents.
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
For they persecute him whom you have wounded. They tell of the sorrow of those whom you have hurt.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Charge them with crime upon crime. Do not let them come into your righteousness.
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
Let them be blotted out of the book of life, and not be written with the righteous.
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
But I am in pain and distress. Let your salvation, God, protect me.
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
It will please the LORD better than an ox, or a bull that has horns and hoofs.
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
The humble have seen it, and are glad. You who seek after God, let your heart live.
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
For the LORD hears the needy, and does not despise his captive people.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Let heaven and earth praise him; the seas, and everything that moves therein!
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
For God will save Zion, and build the cities of Judah. They shall settle there, and own it.
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
The children also of his servants shall inherit it. Those who love his name shall dwell therein.
