Псалми 69
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
(Til Sangmesteren. Til Liljerne. Af David.) Frels mig Gud, thi Vandene når mig til Sjælen,
2 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
jeg er sunket i bundløst Dynd, hvor der intet Fodfæste er, kommet i Vandenes Dyb, og Strømmen går over mig;
3 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
træt har jeg skreget mig, Struben brænder, mit Øje er mat af at bie på min Gud;
4 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
flere end mit Hoveds Hår er de, der hader mig uden Grund, mange er de, som vil mig til Livs, uden Skel er mig fjendske; hvad jeg ikke har ranet, skal jeg dog erstatte!
5 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
Gud, du kender min Dårskab, min Skyld er ej skjult for dig.
6 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
Lad mig ej bringe Skam over dem, som bier på dig, o Herre, Hærskarers HERRE, lad mig ej bringe Skændsel over dem der søger dig, Israels Gud!
7 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
Thi for din Skyld bærer jeg Spot, mit Åsyn dækkes af Skændsel;
8 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
fremmed er jeg for mine Brødre en Udlænding for min Moders Sønner.
9 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
Thi Nidkærhed for dit Hus har fortæret mig, Spotten mod dig er faldet på mig:
10 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
jeg spæged min Sjæl med Faste, og det blev mig til Spot;
11 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
i Sæk har jeg klædt mig, jeg blev dem et Mundheld.
12 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
De, der sidder i Porten, taler om mig, ved Drikkelagene synger de om mig.
13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
Men jeg beder, HERRE, til dig i Nådens Tid, o Gud, i din store Miskundhed svare du mig!
14 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
Frels mig med din trofaste Hjælp fra Dyndet, at jeg ikke skal synke; red mig fra dem, der hader mig, fra Vandenes Dyb,
15 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
lad Strømmen ikke gå over mig; lad Dybet ikke sluge mig eller Brønden lukke sig over mig.
16 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
Svar mig, HERRE, thi god er din Nåde, vend dig til mig efter din store Barmhjertighed;
17 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
dit Åsyn skjule du ej for din Tjener, thi jeg er i Våde, skynd dig og svar mig;
18 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
kom til min Sjæl og løs den, fri mig for mine Fjenders Skyld!
19 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
Du ved, hvorledes jeg smædes og bærer Skam og Skændsel; du har Rede på alle mine Fjender.
20 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
Spot har ulægeligt knust mit Hjerte; jeg bied forgæves på Medynk, på Trøstere uden at finde;
21 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
de gav mig Malurt at spise og slukked min Tørst med Eddike.
22 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
Lad Bordet foran dem blive en Snare, deres Takofre blive en Fælde;
23 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
lad Øjnene slukkes, så Synet svigter, lad Lænderne altid vakle!
24 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
Din Vrede udøse du over dem din glødende Harme nå dem;
25 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
deres Teltlejr blive et Øde, og ingen bo i deres Telte!
26 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
Thi de forfølger den, du slog, og øger Smerten for dem, du såred.
27 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
Tilregn dem hver eneste Brøde lad dem ikke få Del i din Retfærd;
28 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
lad dem slettes af Livets Bog, ej optegnes blandt de retfærdige!
29 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
Men mig, som er arm og lidende, bjærge din Frelse, o Gud!
30 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
Jeg vil prise Guds Navn med Sang og ophøje ham med Tak;
31 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
det er mer for HERREN end Okser end Tyre med Horn og Klove!
32 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
Når de ydmyge ser det, glæder de sig; I, som søger Gud, eders Hjerte oplives!
33 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
Thi HERREN låner de fattige Øre, han agter ej fangne Venner ringe.
34 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
Himmel og Jord skal prise ham, Havet og alt, hvad der rører sig der;
35 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
thi Gud vil frelse Zion og opbygge Judas Byer; der skal de bo og tage det i Eje;
36 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
hans Tjeneres Afkom skal arve det, de, der elsker hans Navn, skal bo deri.
