Псалми 68
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня. Нехай воскре́сне Бог, — і розпоро́шаться вороги́ Його, і нехай від лиця Його повтіка́ють Його ненави́сники!
В конец, псалом песни Давиду. Да воскреснет Бог, и расточатся врази Его, и да бежат от лица Его ненавидящии Его.
2 Як дим розвіва́ється, так їх розві́й, як то́питься віск від огню́, отак несправедли́ві заги́нуть перед Божим лице́м!
Яко изчезает дым, да изчезнут: яко тает воск от лица огня, тако да погибнут грешницы от лица Божия:
3 А пра́ведні будуть раді́ти, і будуть ті́шитися перед Богом, і весели́тися в радості будуть!
а праведницы да возвеселятся, да возрадуются пред Богом, да насладятся в веселии.
4 Співайте Богові, виспівуйте Йме́нню Його, рівняйте дорогу Тому́, Хто їде на хмарах, — Господь Йому Йме́ння, — та перед Ним веселі́ться!
Воспойте Богу, пойте имени Его: путесотворите Возшедшему на запады, Господь имя Ему: и радуйтеся пред Ним.
5 Си́ротам батько й вдови́цям суддя́, — то Бог у святому мешка́нні Своїм!
Да смятутся от лица Его, Отца сирых и судии вдовиц: Бог в месте святем Своем.
6 Бог самі́тних уводить до дому, витягує в'я́знів з кайда́нів, — тільки відсту́пники ме́шкати будуть у спа́леній сонцем землі!
Бог вселяет единомысленныя в дом, изводя окованныя мужеством, такожде преогорчевающыя живущыя во гробех.
7 Боже, коли перед наро́дом Своїм Ти вихо́див, коли йшов Ти пустинею, (Се́ла)
Боже, внегда исходити Тебе пред людьми Твоими, внегда мимоходити Тебе в пустыни,
8 то трясла́ся земля, також ка́пало небо було перед Богом, Сіна́й затремті́в перед Богом, Богом Ізраїля!
земля потрясеся, ибо небеса кануша от лица Бога Синаина, от лица Бога Израилева.
9 Дощ добродійний спускаєш Ти кра́плями, Боже, на спа́док Свій перему́чений — міцно поставив його́.
Дождь волен отлучиши, Боже, достоянию Твоему, и изнеможе, Ты же совершил еси е.
10 У ньому сиділо Твоє многолю́ддя, у Своїй доброті́ все готуєш Ти бідному, Боже!
Животная Твоя живут на ней: уготовал еси благостию Твоею нищему, Боже.
11 Господь дає слово; прові́сниць велика много́та:
Господь даст глагол благовествующым силою многою:
12 „Царі військ утікають, утікають, па́ні ж до́му розділює здо́бич“.
царь сил возлюбленнаго, красотою дому разделити корысти.
13 Коли ви спочиваєте між обійстя́ми — то кри́ла голубки покриті сріблом, а пе́ра її — зеленка́вістю золота.
Аще поспите посреде предел, криле голубине посребрене, и междорамия ея в блещании злата:
14 Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні.
внегда разнствит Небесный цари на ней, оснежатся в Селмоне.
15 Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська.
Гора Божия, гора тучная, гора усыренная, гора тучная.
16 Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди?
Вскую непщуете, горы усыренныя? Гора, юже благоволи Бог жити в ней: ибо Господь вселится до конца.
17 Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині.
Колесница Божия тмами тем, тысяща гобзующих: Господь в них в Синаи во святем.
18 Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також.
Возшел еси на высоту, пленил еси плен: приял еси даяния в человецех, ибо непокаряющыяся, еже вселитися.
19 Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! (Се́ла)
Господь Бог благословен, благословен Господь день дне: поспешит нам Бог спасений наших.
20 Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти!
Бог наш Бог еже спасати: и Господня, Господня исходища смертная.
21 Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить!
Обаче Бог сокрушит главы врагов Своих, верх влас преходящих в прегрешениих своих.
22 Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу,
Рече Господь: от Васана обращу, обращу во глубинах морских:
23 щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“
яко да омочится нога твоя в крови, язык пес твоих от враг от него.
24 Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя:
Видена быша шествия Твоя, Боже, шествия Бога моего Царя, иже во святем.
25 Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах:
Предвариша князи близ поющих, посреде дев тимпанниц.
26 „Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“
В церквах благословите Бога, Господа от источник Израилевых.
27 Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма.
Тамо Вениамин юнейший во ужасе, князи Иудовы владыки их, князи Завулони, князи Неффалимли.
28 Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив!
Заповеждь, Боже, силою Твоею: укрепи, Боже, сие, еже соделал еси в нас.
29 Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.
От храма Твоего во Иерусалим Тебе принесут царие дары.
30 Погрози́ звірині́ в очере́ті, череді волів ра́зом з телятами лю́дськими, понищ тих, хто кава́лками срі́бла ми́лується, розпоро́ш ті наро́ди, що воєн бажають!
Запрети зверем тростным: сонм юнец в юницах людских, еже затворити искушенныя сребром: расточи языки хотящыя бранем.
31 При́йдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.
Приидут молитвенницы от Египта: Ефиопиа предварит руку свою к Богу.
32 Царства землі, — співайте Богові, виспівуйте Господа, (Се́ла)
Царства земная, пойте Богу, воспойте Господеви,
33 що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.
возшедшему на небо небесе на востоки: се, даст гласу Своему глас силы.
34 Ви́знайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його!
Дадите славу Богови: на Израили велелепота Его, и сила Его на облацех.
35 Бог грізни́й у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що наро́дові дає силу й міць, Бог благослове́нний!
Дивен Бог во святых Своих: Бог Израилев, Той даст силу и державу людем Своим. Благословен Бог.
