Псалми 65
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня. Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі́ має ві́дданий бути обі́т!
Au chef des chantres. Psaume de David. Cantique. Avec confiance, ô Dieu! On te louera dans Sion, Et l’on accomplira les vœux qu’on t’a faits.
2 Ти, що моли́тви вислу́хуєш, всяке тіло до Тебе прихо́дить!
O toi, qui écoutes la prière! Tous les hommes viendront à toi.
3 Справи грішні зробились сильніші від нас, — Ти наші гріхи пробача́єш!
Les iniquités m’accablent: Tu pardonneras nos transgressions.
4 Блаженний, кого вибираєш Ти та наближа́єш, — в осе́лях Твоїх спочива́ти той буде! наси́тимось ми добром дому Твого́, найсвятішим із храму Твого́!
Heureux celui que tu choisis et que tu admets en ta présence, Pour qu’il habite dans tes parvis! Nous nous rassasierons du bonheur de ta maison, De la sainteté de ton temple.
5 Грізні ре́чі Ти відповіда́єш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кі́нців землі та су́щих далеко на морі,
Dans ta bonté, tu nous exauces par des prodiges, Dieu de notre salut, Espoir de toutes les extrémités lointaines de la terre et de la mer!
6 що гори ставиш Своєю силою, підпере́заний міццю,
Il affermit les montagnes par sa force, Il est ceint de puissance;
7 що втихоми́рюєш гу́ркіт морів, їхніх хвиль та га́лас наро́дів.
Il apaise le mugissement des mers, le mugissement de leurs flots, Et le tumulte des peuples.
8 І будуть боятись озна́к Твоїх ме́шканці кі́нців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід пора́нку й де вечір.
Ceux qui habitent aux extrémités du monde s’effraient de tes prodiges; Tu remplis d’allégresse l’orient et l’occident.
9 Ти відві́дуєш землю та по́їш її, Ти збагачуєш щедро її, — по́вний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, — бо Ти так пригото́вив її!
Tu visites la terre et tu lui donnes l’abondance, Tu la combles de richesses; Le ruisseau de Dieu est plein d’eau; Tu prépares le blé, quand tu la fertilises ainsi.
10 Ти ріллю її наси́чуєш во́гкістю, вирі́внюєш гру́ддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш росли́нність її!
En arrosant ses sillons, en aplanissant ses mottes, Tu la détrempes par des pluies, tu bénis son germe.
11 Ти добром Своїм рік вкороно́вуєш, і стежки́ Твої кра́плями то́вщу течу́ть!
Tu couronnes l’année de tes biens, Et tes pas versent l’abondance;
12 Пасови́ська пустині сплива́ються кра́плями, і радістю підпереза́лись узгі́р'я!
Les plaines du désert sont abreuvées, Et les collines sont ceintes d’allégresse;
13 Луги́ зодягнулись ота́рами, а долини покрилися збіжжям, — гука́ють вони та співають!
Les pâturages se couvrent de brebis, Et les vallées se revêtent de froment. Les cris de joie et les chants retentissent.
