Псалми 63
1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.
Dāvida dziesma, kad viņš bija Jūda tuksnesī. Ak Dievs! Tu esi mans stiprais Dievs, Tevi es meklēju pašā rītā, pēc Tevis slāpst manai dvēselei, pēc Tevis ilgojās mana miesa sausā un izkaltušā zemē, kur ūdens nav.
2 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —
Tā es svētā vietā pēc Tevis esmu skatījies, redzēt Tavu spēku un Tavu godību.
3 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!
Jo Tava žēlastība ir labāka nekā dzīvība; manas lūpas Tevi slavē.
4 Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати!
Tā es Tevi gribētu teikt mūžam, un pacelt savas rokas Tavā Vārdā.
5 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.
Tad mana dvēsele taptu paēdināta kā ar taukumiem un gardumiem, un mana mute Tevi slavētu ar priecīgām lūpām.
6 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:
Es Tevi pieminu apguldamies, un uzmozdamies es domāju uz Tevi.
7 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!
Jo Tu esi mans palīgs, un Tavu spārnu pavēnī es dziedāšu priecīgi.
8 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.
Mana dvēsele Tev pieķeras, Tava labā roka mani tura.
9 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,
Bet tie, kas manu dvēseli meklē izpostīt, nogrims pašos zemes dziļumos.
10 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!
Tos nodos zobena asmenim un tie būs lapsām par barību.
11 А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!
Bet ķēniņš priecāsies iekš Dieva; kas pie tā zvēr, tas lielīsies; jo melkuļu mute taps aizbāzta.
