< Псалми 63 >
1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.
(En salme af David, da han var i Judas ørken.) Gud, du er min Gud, dig søger jeg, efter dig tørster min Sjæl, efter dig længes mit Kød i et tørt, vansmægtende, vandløst Land
2 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —
(således var det, jeg så dig i Helligdommen) for at skue din Vælde og Ære;
3 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!
thi din Nåde er bedre end Liv, mine Læber skal synge din Pris.
4 Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати!
Da vil jeg love dig hele mit Liv, opløfte Hænderne i dit Navn,
5 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.
Som med fede Retter mættes min Sjæl, med jublende Læber priser min Mund dig,
6 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:
når jeg kommer dig i Hu på mit Leje, i Nattevagterne tænker på dig;
7 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!
thi du er blevet min Hjælp, og jeg jubler i dine Vingers Skygge.
8 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.
Dig klynger min Sjæl sig til, din højre holder mig fast.
9 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,
Forgæves står de mig efter livet, i Jordens Dyb skal de synke,
10 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!
gives i Sværdets Vold og vorde Sjakalers Bytte.
11 А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!
Men Kongen glædes i Gud; enhver, der sværger ved ham, skal juble, thi Løgnernes Mund skal lukkes.