Псалми 63

1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.

En Salme af David, da han var i Judas Ørken.

2 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —

Gud, du er min Gud, dig søger jeg, efter dig tørster min Sjæl, efter dig længes mit Kød i et tørt, vansmægtende, vandløst Land

3 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!

(saaledes var det, jeg saa dig i Helligdommen) for at skue din Vælde og Ære;

4 Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати!

thi din Naade er bedre end Liv, mine Læber skal synge din Pris.

5 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.

Da vil jeg love dig hele mit Liv, opløfte Hænderne i dit Navn,

6 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:

Som med fede Retter mættes min Sjæl, med jublende Læber priser min Mund dig,

7 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!

naar jeg kommer dig i Hu paa mit Leje, i Nattevagterne tænker paa dig;

8 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.

thi du er blevet min Hjælp, og jeg jubler i dine Vingers Skygge.

9 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,

Dig klynger min Sjæl sig til, din højre holder mig fast.

10 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!

Forgæves staar de mig efter Livet, i Jordens Dyb skal de synke,

11 А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!

gives i Sværdets Vold og vorde Sjakalers Bytte. Men Kongen glædes i Gud; enhver, der sværger ved ham, skal juble, thi Løgnernes Mund skal lukkes.