Псалми 60

1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!

In finem, Pro his, qui immutabuntur, in tituli inscriptionem ipsi David in doctrinam, cum succendit Mesopotamiam Syriæ, et Sobal, et convertit Ioab, et percussit Idumæam in valle Salinarum duodecim millia. Deus repulisti nos, et destruxisti nos: iratus es, et misertus es nobis.

2 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!

Commovisti terram, et conturbasti eam: sana contritiones eius, quia commota est.

3 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.

Ostendisti populo tuo dura: potasti nos vino compunctionis.

4 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)

Dedisti metuentibus te significationem: ut fugiant a facie arcus: Ut liberentur dilecti tui:

5 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!

salvum fac dextera tua, et exaudi me.

6 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!

Deus locutus est in sancto suo: Lætabor, et partibor Sichimam: et convallem tabernaculorum metibor.

7 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.

Meus est Galaad, et meus est Manasses: et Ephraim fortitudo capitis mei. Iuda rex meus:

8 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“

Moab olla spei meæ. In Idumæam extendam calceamentum meum: mihi alienigenæ subditi sunt.

9 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?

Quis deducet me in civitatem munitam? quis deducet me usque in Idumæam?

10 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?

Nonne tu Deus, qui repulisti nos: et non egredieris Deus in virtutibus nostris?

11 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

Da nobis auxilium de tribulatione: quia vana salus hominis.

12 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!

In Deo faciemus virtutem: et ipse ad nihilum deducet tribulantes nos.