Псалми 60
1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!
TO THE OVERSEER. [SET] ON “LILY OF TESTIMONY.” A MIKTAM OF DAVID, TO TEACH, IN HIS STRIVING WITH ARAM-NAHARAIM AND WITH ARAM-ZOBAH, WHEN JOAB TURNS BACK AND STRIKES EDOM IN THE VALLEY OF SALT—TWELVE THOUSAND. O God, You had cast us off, You had broken us—had been angry! You turn back to us.
2 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!
You have caused the land to tremble, You have broken it, Heal its breaches, for it has moved.
3 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.
You have shown Your people a hard thing, You have caused us to drink wine of trembling.
4 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)
You have given an ensign to those fearing You, To be lifted up as an ensign Because of truth. (Selah)
5 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!
That Your beloved ones may be drawn out, Save [with] Your right hand, and answer us.
6 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!
God has spoken in His holiness: I exult—I apportion Shechem, And I measure the Valley of Succoth,
7 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.
Gilead [is] Mine, and Manasseh [is] Mine, And Ephraim [is] the strength of My head, Judah [is] My lawgiver,
8 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“
Moab [is] My pot for washing, Over Edom I cast My shoe, Shout, concerning Me, O Philistia.
9 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?
Who brings me [to] a city of bulwarks? Who has led me to Edom?
10 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?
Is it not You, O God? Have You cast us off? And do You not go forth, O God, with our hosts?
11 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
Give to us help from adversity, And the deliverance of man [is] vain.
12 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!
We do mightily in God, And He treads down our adversaries!
