Псалми 60
1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння, коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч. Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!
For the end, for them that shall yet be changed; for an inscription by David for instruction, when he [had] burned Mesopotamia of Syria, and Syria Sobal, and Joab [had] returned and struck [in] the valley of salt twelve thousand. O God, you have rejected and destroyed us; you have been angry, yet have pitied us.
2 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!
You have shaken the earth, and troubled it; heal its breaches, for it has been shaken.
3 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.
You have shown your people hard things: you has made us drink the wine of astonishment.
4 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. (Се́ла)
You have given a token to them that fear you, that they might flee from the bow. (Pause)
5 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!
That your beloved ones may be delivered; save with your right hand, and hear me.
6 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!
God has spoken in his holiness; I will rejoice, and divide Sicima, and measure out the valley of tents.
7 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.
Galaad is mine, and Manasse is mine; and Ephraim is the strength of my head;
8 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“
Judas is my king; Moab is the caldron of my hope; over Idumea will I stretch out my shoe; the Philistines have been subjected to me.
9 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?
Who will lead me into the fortified city? who will guide me as far a Idumea?
10 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?
Will not you, O God, who have cast us off? and will not you, O God, go forth with our forces?
11 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
Give us help from trouble: for vain is the deliverance of man.
12 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!
In God will we do valiantly; and he shall bring to nothing them that harass us.
