Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
“For the leader of the music. To the tune of “Do not destroy.” A psalm of David, when Saul sent, and they watched the house to kill him.” Deliver me from my enemies, O my God! Defend me from them that rise up against me!
2 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
Deliver me from the doers of iniquity, And save me from men of blood!
3 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
For, lo! they lie in wait for my life; The mighty are gathered against me, Without any offence or fault of mine, O LORD!
4 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
Without any offence of mine, they run and prepare themselves; Awake to help me, and behold!
5 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
Do thou, O Jehovah, God of hosts, God of Israel, Awake to punish all the nations! Show no mercy to any wicked transgressors! (Pause)
6 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
Let them return at evening, Let them howl like dogs, And go round about the city!
7 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
Behold! with their mouths they belch out malice; Swords are upon their lips; “For who,” say they, “will hear?”
8 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
Yet thou, O LORD! wilt laugh at them; Thou wilt hold all the nations in derision!
9 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
O my Strength! to thee will I look! For God is my defence;
10 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
My God will come to meet me with his mercy; God will cause me to look with joy upon my enemies.
11 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
Slay them not, lest my people forget; Scatter them by thy power, and cast them down, O Lord, our shield!
12 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
The word of their lips is the sin of their mouth; Let them be overtaken in their pride, For the curses and the falsehood which they utter!
13 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
Consume them in thy wrath; consume them that they be no more, That they may know that God ruleth in Jacob, Even to the ends of the earth! (Pause)
14 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
Let them return at evening, Let them howl like dogs, And go round about the city!
15 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
Let them wander about for food, When they have passed the night unsatisfied!
16 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
But I will sing of thy power; Yea, in the morning will I sing aloud of thy mercy; For thou hast been my defence, My refuge in the day of my distress.
17 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
To thee, O my Strength! will I sing! For God is my defence; a God of mercy to me.
