Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
For the Leader; Al-tashheth. A Psalm of David; Michtam; when Saul sent, and they watched the house to kill him. Deliver me from mine enemies, O my God; set me on high from them that rise up against me.
2 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
Deliver me from the workers of iniquity, and save me from the men of blood.
3 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
For, lo, they lie in wait for my soul; the impudent gather themselves together against me; not for my transgression, nor for my sin, O LORD.
4 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
Without my fault, they run and prepare themselves; awake Thou to help me, and behold.
5 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
Thou therefore, O LORD God of hosts, the God of Israel, arouse Thyself to punish all the nations; show no mercy to any iniquitous traitors. (Selah)
6 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
They return at evening, they howl like a dog, and go round about the city.
7 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
Behold, they belch out with their mouth; swords are in their lips: 'For who doth hear?'
8 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
But Thou, O LORD, shalt laugh at them; Thou shalt have all the nations in derision.
9 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
Because of his strength, I will wait for Thee; for God is my high tower.
10 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
The God of my mercy will come to meet me; God will let me gaze upon mine adversaries.
11 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
Slay them not, lest my people forget, make them wander to and fro by Thy power, and bring them down, O Lord our shield.
12 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
For the sin of their mouth, and the words of their lips, let them even be taken in their pride, and for cursing and lying which they speak.
13 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
Consume them in wrath, consume them, that they be no more; and let them know that God ruleth in Jacob, unto the ends of the earth. (Selah)
14 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
And they return at evening, they howl like a dog, and go round about the city;
15 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
They wander up and down to devour, and tarry all night if they have not their fill.
16 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
But as for me, I will sing of Thy strength; yea, I will sing aloud of Thy mercy in the morning; for Thou hast been my high tower, and a refuge in the day of my distress.
17 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
O my strength, unto Thee will I sing praises; for God is my high tower, the God of my mercy.
