Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
To the chief Musician. 'Destroy not.' Of David. Michtam; when Saul sent, and they watched the house to kill him. Deliver me from mine enemies, O my God; secure me on high from them that rise up against me.
2 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
Deliver me from the workers of iniquity, and save me from men of blood.
3 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
For behold, they lie in wait for my soul; strong ones are gathered against me: not for my transgression, nor for my sin, O Jehovah.
4 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
They run and prepare themselves without [my] fault: awake to meet me, and behold.
5 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
Yea, do thou, Jehovah, the God of hosts, the God of Israel, arise to visit all the nations: be not gracious to any plotters of iniquity. (Selah)
6 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
They return in the evening; they howl like a dog, and go round about the city:
7 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
Behold, they belch out with their mouth; swords are in their lips: for who [say they] doth hear?
8 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
But thou, Jehovah, wilt laugh at them; thou wilt have all the nations in derision.
9 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
Their strength! ...I will take heed to thee; for God is my high fortress.
10 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
God, whose loving-kindness will come to meet me, — God shall let me see [my desire] upon mine enemies.
11 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
Slay them not, lest my people forget; by thy power make them wander, and bring them down, O Lord, our shield.
12 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
[Because of] the sin of their mouth, the word of their lips, let them even be taken in their pride; and because of cursing and lying which they speak.
13 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
Make an end in wrath, make an end, that they may be no more; that they may know that God ruleth in Jacob, unto the ends of the earth. (Selah)
14 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
And in the evening they shall return, they shall howl like a dog, and go round about the city.
15 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
They shall wander about for meat, and stay all night if they be not satisfied.
16 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
But as for me, I will sing of thy strength; yea, I will sing aloud of thy loving-kindness in the morning; for thou hast been to me a high fortress, and a refuge in the day of my trouble.
17 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
Unto thee, my strength, will I sing psalms; for God is my high fortress, the God of my mercy.
