Псалми 58

1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів. Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

In finem, ne disperdas. David in tituli inscriptionem. [Si vere utique justitiam loquimini, recta judicate, filii hominum.

2 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

Etenim in corde iniquitates operamini; in terra injustitias manus vestræ concinnant.

3 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

Alienati sunt peccatores a vulva; erraverunt ab utero: locuti sunt falsa.

4 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

Furor illis secundum similitudinem serpentis, sicut aspidis surdæ et obturantis aures suas,

5 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

quæ non exaudiet vocem incantantium, et venefici incantantis sapienter.

6 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

Deus conteret dentes eorum in ore ipsorum; molas leonum confringet Dominus.

7 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

Ad nihilum devenient tamquam aqua decurrens; intendit arcum suum donec infirmentur.

8 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

Sicut cera quæ fluit auferentur; supercecidit ignis, et non viderunt solem.

9 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

Priusquam intelligerent spinæ vestræ rhamnum, sicut viventes sic in ira absorbet eos.

10 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

Lætabitur justus cum viderit vindictam; manus suas lavabit in sanguine peccatoris.

11 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“

Et dicet homo: Si utique est fructus justo, utique est Deus judicans eos in terra.]