Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Ett gyldene klenodium Davids, till att föresjunga, om den dumba dufvona ibland de främmanda, då de Philisteer grepo honom i Gath. Gud, var mig nådelig, ty menniskor vilja nedersänka mig; dagliga strida de, och tränga mig.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Mine fiender nedersänka mig dagliga ty månge strida emot mig högmodeliga.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
När jag fruktar mig, så hoppas jag uppå dig.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
Jag vill prisa Guds ord; på Gud vill jag hoppas, och intet frukta mig. Hvad skulle något kött göra mig?
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Dagliga strida de emot min ord; alle deras tankar äro, att de må göra mig ondt.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
De hålla tillhopa, och vakta, och taga vara uppå mina hälar, huru de mina själ gripa måga.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Hvad de ondt göra, det är allaredo tillgifvet ( säga de ). Gud störte sådana menniskor neder utan alla nåde.
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Räkna min flykt; fatta mina tårar uti din lägel; utan tvifvel räknar du dem.
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Då måste mina fiender tillbakavända. När jag ropar, förmärker jag, att du min Gud äst.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
Jag vill prisa Guds ord; Herrans ord vill jag prisa.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
Uppå Gud hoppas jag, och fruktar mig intet; hvad kunna menniskor göra mig?
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Jag hafver gjort dig löfte, Gud, att jag dig tacka vill.
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Ty du hafver frälst mina själ ifrå döden, mina fötter ifrå fall; att jag må vandra för Gudi uti de lefvandes ljuse.
