Псалми 56

1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

Načelniku godbe, o duši, ki silo trpi od tujcev krdela, odlična pesem Davidova, ko so ga prijeli Filistejci v Gatu. Milosten mi bodi, Bog, ker rohneč me preganja človek, ves dan me stiska oblegovatelj.

2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

Rohné zalezovalci moji vés dan, ker mnogo jih je; z višave naj mi pomagajo borilci.

3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

Ko se bodem bal, zaupal bodem v tebe.

4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?

V Bogu bodem hvalil besedo njegovo; v Boga bodem zaupal, ne bodem se bal: Kaj naj bi mi storilo meso?

5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

Ves dan žalijo mojo stvar; zoper mene merijo vse njih misli v hudo.

6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

Zbirajo, skrivajo se oni; na moj sled prežé, kakor ki iščejo življenje moje.

7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

Poleg krivičnosti jim stóri, v jezi pahni ljudstva, Bog.

8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

Ti imaš sešteto tavanje moje; v meh svoj deni vsako solzo mojo, ali bi jih ne imel seštetih?

9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

Tedaj se povrnejo sovražniki moji nazaj; tisti dan, ko bodem vpil: To vém, da mi bode Bog na strani.

10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

V Bogu bodem hvalil besedo, v Gospodu hvalil besedo.

11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

V Boga zaupam, ne bodem se bal; kaj bi mi storil človek?

12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

Z menoj bodejo, o Bog, obljube tvoje; zahvaljeval se bodem tebi.

13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Ker dušo mojo otimaš smrti; ali bi ne rešil nóg mojih padca? da neprestano hodim pred Bogom v tega življenja luči.