Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Bodi mi usmiljen, oh Bog, kajti človek me hoče požreti, borben je, dnevno me zatira.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Moji sovražniki me hočejo vsak dan požreti, kajti mnogo jih je, ki se borijo zoper mene, oh ti Najvišji.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
Kadar sem prestrašen, bom zaupal vate.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
V Bogu bom hvalil njegovo besedo, v Boga sem položil svoje trdno upanje; ne bom se bal, kaj mi more storiti meso.
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Vsak dan pačijo moje besede. Vse njihove misli so zoper mene za zlo.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
Zbirajo se skupaj, skrivajo se, gledajo moje korake, ko čakajo na mojo dušo.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Ali bodo pobegnili s krivičnostjo? V svoji jezi potri ljudstva, oh Bog.
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Ti pripoveduješ o mojih tavanjih. Moje solze si polagaš v svoj meh. Mar niso v tvoji knjigi?
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Ko kličem k tebi, potem se bodo moji sovražniki obrnili proč. To vem, kajti Bog je zame.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
V Bogu bom hvalil njegovo besedo. V Gospodu bom hvalil njegovo besedo.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
V Boga sem položil svoje trdno upanje; ne bom se bal, kaj mi lahko stori človek.
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Tvoje zaobljube so nad menoj, oh Bog, povrnil ti bom hvalnice.
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Kajti mojo dušo si osvobodil pred smrtjo. Mar mojih stopal ne boš osvobodil pred padcem, da lahko hodim pred Bogom v svetlobi živih?
