< Псалми 56 >
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Til songmeisteren, etter «Den mållause duva langt burte»; av David, ein miktam, då filistarane tok honom i Gat. Ver meg nådig, Gud, for menneskje vil sluka meg; heile dagen trengjer dei meg med strid.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Dei vil sluka meg dei som lurar på meg, heile dagen; for mange er dei som i stormod strider imot meg.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
Den dagen då eg ottast, set eg mi lit til deg.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
Ved Gud skal eg lova hans ord, til Gud set eg lit, eg ottast ikkje, kva skulde kjøt kunna gjera meg?
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Heile dagen rengjer dei mine ord; alle deira tankar er imot meg til det som vondt er.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
Dei slær seg saman, dei lurer, dei vaktar på mine stig, då dei trår etter livet mitt.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Skulde dei med sin vondskap koma seg undan? Gud, støyt folkeslag ned i vreide!
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Du hev talt kor ofte eg hev fare på flugt, mine tåror er gøymde i di flaska; stend dei ikkje i di bok?
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Då skal mine fiendar venda attende, den dagen eg ropar; det veit eg, at Gud er med meg.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
Ved Gud skal eg lova ordet; ved Herren skal eg lova ordet.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
Til Gud set eg lit, eg ottast ikkje; kva kann menneskje gjera meg?
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Gud, eg hev lovnader på meg til deg; eg vil løysa deim ut med takkoffer til deg.
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
For du hev berga mi sjæl frå dauden, ja mine føter frå fall, so eg kann ferdast for Gud i ljoset åt dei livande.