Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
In finem, Pro populo, qui a Sanctis longe factus est, David in tituli inscriptionem, cum tenuerunt eum Allophyli in Geth. Miserere mei Deus, quoniam conculcavit me homo: tota die impugnans tribulavit me.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Conculcaverunt me inimici mei tota die: quoniam multi bellantes adversum me.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
Ab altitudine diei timebo: ego vero in te sperabo.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
In Deo laudabo sermones meos, in Deo speravi: non timebo quid faciat mihi caro.
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Tota die verba mea execrabantur: adversum me omnes cogitationes eorum, in malum.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
Inhabitabunt et abscondent: ipsi calcaneum meum observabunt. Sicut sustinuerunt animam meam,
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
pro nihilo salvos facies illos: in ira populos confringes.
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Deus, vitam meam annunciavi tibi: posuisti lacrymas meas in conspectu tuo, Sicut et in promissione tua:
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
tunc convertentur inimici mei retrorsum: In quacumque die invocavero te: ecce cognovi quoniam Deus meus es.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
In Deo laudabo verbum, in Domino laudabo sermonem:
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
in Deo speravi, non timebo quid faciat mihi homo.
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
In me sunt Deus vota tua, quæ reddam, laudationes tibi.
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Quoniam eripuisti animam meam de morte, et pedes meos de lapsu: ut placeam coram Deo in lumine viventium.
