Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
A karmesternek. Távoli néma galamb szerint. Dávidtól dal. Midőn elfogták őt a filiszteusok Gátban. Kegyelmezz nekem, Isten, mert lihegett rám ember, egész nap szorít engem harczoló.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Lihegtek meglesőim egész nap, mert sokan küzdenek ellenem nagyfennen.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
A mely napon félnem kell, én te benned bízom.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
Isten által dicsérhetem igéjét, Istenben bízom, nem félek: mit tehet halandó nekem?
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Egész nap bántják dolgaimat, ellenem vannak mind az ő gondolataik, rosszra.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
Összesereglenek, kémlelnek, sarkaimat lesik ők, a midőn lelkemre törtek.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Jogtalanságért szabadulásuk legyen? Haragban döntsd le a népeket, Isten!
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Bujdosásomat te megszámláltad, tedd könnyemet tömlődbe! Nemde könyvedben vannak!
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Akkor hátra fordulnak ellenségeim. a mely napon felkiáltok; ezt tudom: hogy Isten mellettem van.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
Isten által dicsérhetem az igét, az Örökkévaló által dicsérhetem az igét! -
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
Istenben bizom, nem félek mit tehet ember nekem?
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Rajtam, oh Isten, fogadalmaid, hálaáldozatokat fizetek neked;
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
mert megmentetted lelkemet a haláltól, nemde lábaimat is a taszítástól, hogy járhassak Isten előtt az élet világosságában.
