Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Al la ĥorestro. Por Jonatelem-reĥokim. Verko de David, kiam kaptis lin la Filiŝtoj en Gat. Korfavoru min, ho Dio, ĉar homo volas min engluti, Dum la tuta tago malamiko min premas.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Miaj malamikoj volas min engluti ĉiutage, Ĉar multaj militas kontraŭ mi fiere.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
En la tago, kiam mi timas, Mi fidas Vin.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
Dion, kies vorton mi gloras, Tiun Dion mi fidas; mi ne timas: Kion karno faros al mi?
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Dum la tuta tago ili atakas miajn vortojn; Ĉiuj iliaj pensoj pri mi estas por malbono.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
Ili kolektiĝas, embuskas, observas miajn paŝojn, Penante kapti mian animon.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Por ilia malbonago repagu al ili, En kolero faligu la popolojn, ho Dio!
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Mian vagadon Vi kalkulis; Metu miajn larmojn en Vian felsakon, Ili estas ja en Via libro.
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Tiam miaj malamikoj returniĝos malantaŭen en la tago, kiam mi vokos; Tion mi scias, ke Dio estas kun mi.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
Mi gloros vorton de Dio; Mi gloros vorton de la Eternulo.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
Dion mi fidas, mi ne timas: Kion faros al mi homo?
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Mi faris al Vi, ho Dio, promesojn, Mi plenumos al Vi dankoferojn.
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Ĉar Vi savis mian animon de la morto, Kaj miajn piedojn de falpuŝiĝo, Por ke mi iradu antaŭ Dio En la lumo de la vivo.
