Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Unto the end, for a people that is removed at a distance from the sanctuary for David, for an inscription of a title (or pillar) when the Philistines held him in Geth. Have mercy on me, O God, for man hath trodden me under foot; all the day long he hath afflicted me fighting against me.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
My enemies have trodden on me all the day long; for they are many that make war against me.
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
From the height of the day I shall fear: but I will trust in thee.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
In God I will praise my words, in God I have put my trust: I will not fear what flesh can do against me.
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
All the day long they detested my words: all their thoughts were against me unto evil.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
They will dwell and hide themselves: they will watch my heel. As they have waited for my soul,
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
For nothing shalt thou save them: in thy anger thou shalt break the people in pieces, O God,
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
I have declared to thee my life: thou hast set my tears in thy sight, As also in thy promise.
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Then shall my enemies be turned back. In what day soever I shall call upon thee, behold I know thou art my God.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
In God will I praise the word, in the Lord will I praise his speech.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
In God have I hoped, I will not fear what man can do to me.
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
In me, O God, are vows to thee, which I will pay, praises to thee:
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Because thou hast delivered my soul from death, my feet from falling: that I may please in the sight of God, in the light of the living.
