Псалми 56

1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

For the end, concerning the people that were removed from the sanctuary, by David for a memorial, when the Philistines caught him in Geth. Have mercy upon me, O God; for man has trodden me down; all the day long he warring has afflicted me.

2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

Mine enemies have trodden me down all the day from the dawning of the day; for there are many warring against me.

3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

They shall be afraid, but I will trust in you.

4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?

In God I will praise my words; all the day have I hoped in God; I will not fear what flesh shall do to me.

5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

All the day long they have abominated my words; all their devices [are] against me for evil.

6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

They will dwell near and hide [themselves]; they will watch my steps, accordingly as I have waited patiently in my soul.

7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

You will on no account save them; you will bring down the people in wrath.

8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

O God, I have declared my life to you; you has set my tears before you, even according to your promise.

9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

Mine enemies shall be turned back, in the day wherein I shall call upon you; behold, I know that you are my God.

10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

In God, will I praise [his] word; in the Lord will I praise [his] saying.

11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

I have hoped in God; I will not be afraid of what man shall do to me.

12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

The vows of your praise, O God, which I will pay, are upon me.

13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

For you have delivered my soul from death, and my feet from sliding, that I should be well-pleasing before God in the land of the living.