< Псалми 56 >
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Til Sangmesteren. Al-jonat-elem-rehokim. Af David. En Miktam, da Filisterne greb ham i Gat.
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Vær mig naadig, Gud, thi Mennesker vil mig til Livs, jeg trænges stadig af Stridsmænd;
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
mine Fjender vil mig stadig til Livs, thi mange strider bittert imod mig!
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
Naar jeg gribes af Frygt, vil jeg stole paa dig,
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
og med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord. Jeg stoler paa Gud, jeg frygter ikke, hvad kan Kød vel gøre mig?
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
De oplægger stadig Raad imod mig, alle deres Tanker gaar ud paa ondt.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
De flokker sig sammen, ligger paa Lur, jeg har dem lige i Hælene, de staar mig jo efter Livet.
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Gengæld du dem det onde, stød Folkene ned i Vrede, o Gud!
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Selv har du talt mine Suk, i din Lædersæk har du gemt mine Taarer; de staar jo i din Bog.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
Da skal Fjenderne vige, den Dag jeg kalder; saa meget ved jeg, at Gud er med mig.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
Med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord, med HERRENS Hjælp skal jeg prise hans Ord.
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Jeg stoler paa Gud, jeg frygter ikke, hvad kan et Menneske gøre mig?
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Jeg har Løfter til dig at indfri, o Gud, med Takofre vil jeg betale dig. Thi fra Døden frier du min Sjæl, ja min Fod fra Fald, at jeg kan vandre for Guds Aasyn i Livets Lys.