Псалми 56

1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

За първия певец, по гълъба на далечните дъбове. Песен на Давида, когато филистимците го хванаха в Гет. Смили се за мене, Боже, защото човек иска да ме погълне; Всеки ден, като воюва, ме притеснява.

2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

Неприятелите ми всеки ден искат да ме погълнат; Защото мнозина са ония, които с гордост воюват против мене.

3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

Когато съм в страх, На тебе ще уповавам.

4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?

Чрез Бога ще хваля думите му; На Бога уповавам; няма да се боя; Какво ще стори човек?

5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

Всеки ден изкривяват думите ми; Всичките им помисли са за зло против мене.

6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

Събират се, потайват се, наблюдават стъпките ми Така като че причакват душата ми.

7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

Ще се избавят ли чрез беззаконието? Боже, повали с гняв тия племена.

8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

Ти си преброил скитанията ми; Тури сълзите ми в съда Си; Не са ли те записани в Твоята книга?

9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

Тогава ще се върнат неприятелите ми надире в деня, когато Те призова; Това зная, защото Бог е с мене.

10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

Чрез Бога ще хваля думите Му; Чрез Господа ще хваля думите Му.

11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

На Бога уповавам; няма да се боя; Какво ще стори човек?

12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

Върху мене, Боже, са моите към Тебе обреци, Ще ти принеса благодарствени приноси.

13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Понеже си избавил душата ми от смърт, Няма ли да избавиш и нозете ми от подхлъзване, За да ходя пред Бога във виделината на живите?