Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
Načelniku godbe na strune, pesem Davidova ukovita, Sliši, Bog, molitev mojo, in prošnji moji se ne skrivaj!
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
Ozri se v mé in usliši me; glasno jokam v premišljevanji in zdihujem:
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
Zavoljo glasú sovražnikovega, zavoljo krivičnega stiske; ker v mé obračajo krivico, in srditi me preganjajo sè srčnim sovraštvom.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Srce moje me boli v meni, in smrtni strahovi me obhajajo.
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Strah in trepet me napada, in groza me pokriva.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
Tako da pravim: O da bi mi dal kdó perot kakor golobu; zletel bi, kjer bi mogel prebivati.
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Glej, kar najdalje bi pobegnil, prebivat v puščavi.
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
Hitreje bi pobegnil od vetra viharnega, od vrtinca.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Pogúbi, Gospod, razdeli njih jezik; ker silovitost in prepir vidim v mestu.
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
Podnevi in ponoči ga obdajajo na zidovji njegovem; in krivica in hudobnost sta sredi njega.
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
Težave so sredi njega, in ne umakneta se z ulic njegovih goljufija in zvijača.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Ker ne nasprotnik me sramotí, to bi prenašal; ne sovražnik moj se spenja proti meni, njemu bi se skril:
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
Temuč tí, človek, meni enak, vodnik moj in znanec moj,
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
Ki sva skupaj sladkó se posvetovala, v hišo Božjo hodila z množico.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Napadla jih bode smrt terjalka, živi pogreznejo se v grob; ker hudobija je, kjer bivajo oni, v njih sredi. (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
Jaz bodem klical Boga, in Gospod me bode rešil.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Zvečer in zjutraj in o poludné bodem premišljal in stokal, dokler ne bode slišal mojega glasu.
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
Rešil je življenje moje, da se ne vojskujejo zoper mene, postavil ga v mir; ko so z mnogimi krdeli vojskovali se, bili so poleg mene.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Slišal bode Bog mogočni in jih zarotil, kakor ostane vekomaj; v katerih ni prememb in se ne bojé Boga.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
Roko svojo steza nad njé, ki živé v miru med seboj, oskrunja zavezo svojo.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Sladke so, maslene besede njegove, a vojska tiči v njegovem srci; mehkeji od olja so njegove besede, ali goli meči.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Nad Gospoda zváli, karkoli ti dá, in on te bode podpiral; nikdar ne pripustí pravičnemu, da omahne.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Ti torej, Bog, pahneš jih v jamo gnjilobe: ljudje krvoločni in zvijačni ne doživé dní svojih polovice, jaz pa bodem tebi zaupal.
