Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
Usliši, Bože, molitvu moju, i nemoj se sakriti od moljenja mojega.
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
Pazi, i saslušaj me; cvilim u jadu svom i uzdišem
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
Od vike neprijateljske i od dosade bezbožnièke; jer dižu na me zlo, i u gnjevu gone me.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Srce je moje uzdrktalo u meni, i strah smrtni popade me;
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Strah i trepet doðe na me, i groza poduze me.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
I rekoh: ko bi mi dao krila golubinja? ja bih odleteo i poèinuo;
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Daleko bih pobjegao, i nastanio se u pustinji.
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
Pohitao bih da uteèem od vihora i od bure.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Porazi, Gospode, i razdijeli jezike njihove, jer vidim nasilje i svaðu u gradu;
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
Danju i noæu to hodi po zidovima njegovijem; zloèinstvo je i muka posred njega.
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
Usred njega je pogibao, s ulice njegove ne odlazi prijevara i lukavstvo.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Jer ne ruži me neprijatelj moj, to bih podnio; ne ustaje na me javni nenavidnik, od njega bih se sakrio.
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
Nego ti koji si mi bio to što ja sam, drug moj i znanac moj.
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
S kojim mi bješe radost dijeliti tajnu, i u dom Božji hodih kroz sabor narodni.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Neka ih ugrabi smrt, neka živi siðu u pakao, jer je zloèinstvo u stanu njihovu i u njima. (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
Ja Boga prizivljem, i Gospod æe me spasti.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Veèerom i jutrom i u podne tužim i uzdišem, i èuæe glas moj;
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
Uèiniæe, te æe duša moja biti mirna od onijeh koji napadaju na me, jer ih mnogo imam.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Da usliši, i ukroti ih Bog, koji živi od vijeka; jer se ne mijenjaju i ne boje se Boga.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
Dižu ruke svoje na one koji su s njima u miru, i raskidaju svoju družbu.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Usta su im meka kao maslo, a na srcu im je rat. Rijeèi su im blaže od ulja, ali su goli maèevi.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Stavi na Gospoda breme svoje, i on æe te potkrijepiti. Neæe dati dovijeka pravedniku da posrne.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Ti æeš ih, Bože, svaliti u jamu pogibli; krvopije i lukavi neæe sastaviti polovine dana svojih. A ja se u tebe uzdam.
