Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
Я аминте, Думнезеуле, ла ругэчуня мя ши ну Те аскунде де черериле меле!
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
Аскултэ-мэ ши рэспунде-мь! Рэтэческ ынкоаче ши ынколо ши мэ фрэмынт
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
дин причина зарвей врэжмашулуй ши дин причина апэсэрий челуй рэу. Кэч ей арункэ ненорочиря песте мине ши мэ урмэреск ку мыние.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Ымь тремурэ инима ын мине ши мэ купринде спайма морций,
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
мэ апукэ фрика ши гроаза ши мэ яу фиорий.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
Еу зик: „О, дакэ аш авя арипиле порумбелулуй, аш збура ши аш гэси ундева одихнэ!”
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Да, аш фуӂи департе де тот ши м-аш дуче сэ локуеск ын пустиу.
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
Аш фуӂи ын грабэ ла ун адэпост де вынтул ачеста нэпрасник ши де фуртуна ачаста.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Нимичеште-й, Доамне, ымпарте-ле лимбиле, кэч ын четате вэд силэ ши чертурь;
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
зи ши ноапте ей ый дау окол пе зидурь: нелеӂюиря ши рэутатя сунт ын сынул ей;
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
рэутатя есте ын мижлокул ей ши виклешугул ши ыншелэтория ну липсеск дин пецеле ей.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Ну ун врэжмаш мэ батжокореште, кэч аш суфери; ну потривникул меу се ридикэ ымпотрива мя, кэч м-аш аскунде динаинтя луй.
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
Чи ту, пе каре те сокотям уна ку мине, ту, фрате де круче ши приетен ку мине!
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
Ной, каре трэям ымпреунэ ынтр-о плэкутэ приетение ши не дучям ымпреунэ ку мулцимя ын Каса луй Думнезеу!
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Сэ винэ моартя песте ей ши сэ се кобоаре де вий ын Локуинца морцилор, кэч рэутатя есте ын локуинца лор, ын инима лор! (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
Дар еу стриг кэтре Думнезеу, ши Домнул мэ ва скэпа.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Сяра, диминяца ши ла амязэ, офтез ши ӂем, ши Ел ва аузи гласул меу.
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
Мэ ва скэпа дин лупта каре се дэ ымпотрива мя ши-мь ва адуче пачя, кэч мулць май сунт ымпотрива мя!
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Думнезеу ва аузи ши-й ва смери, Ел, каре дин вешничие стэ пе скаунул Луй де домние. Кэч ын ей ну есте ничо нэдежде де скимбаре ши ну се тем де Думнезеу.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
Ей пун мына пе чей че трэяу ын паче ку ей ши ышь калкэ легэмынтул.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Гура лор есте дулче ка смынтына, дар ын инимэ поартэ рэзбоюл; кувинтеле лор сунт май алунекоасе декыт унтделемнул, дар, кынд ес еле дин гурэ, сунт ниште сэбий.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Ынкрединцязэ-ць соарта ын мына Домнулуй ши Ел те ва сприжини! Ел ну ва лэса ничодатэ сэ се клатине чел неприхэнит.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Ши Ту, Думнезеуле, ый вей коборы ын фундул гропий. Оамений сетошь де сынӂе ши де ыншелэчуне ну вор ажунӂе нич жумэтате дин зилеле лор. Еу ынсэ мэ ынкред ын Тине!
