Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
in finem in carminibus intellectus David exaudi Deus orationem meam et ne despexeris deprecationem meam
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
intende mihi et exaudi me contristatus sum in exercitatione mea et conturbatus sum
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
a voce inimici et a tribulatione peccatoris quoniam declinaverunt in me iniquitatem et in ira molesti erant mihi
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
cor meum conturbatum est in me et formido mortis cecidit super me
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
timor et tremor venit super me et contexit me tenebra
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
et dixi quis dabit mihi pinnas sicut columbae et volabo et requiescam
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
ecce elongavi fugiens et mansi in solitudine diapsalma
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
expectabam eum qui salvum me fecit a pusillanimitate spiritus et a tempestate
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
praecipita Domine divide linguas eorum quoniam vidi iniquitatem et contradictionem in civitate
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
die et nocte circumdabit eam super muros eius et iniquitas et labor in medio eius
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
et iniustitia et non defecit de plateis eius usura et dolus
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
quoniam si inimicus maledixisset mihi sustinuissem utique et si is qui oderat me super me magna locutus fuisset abscondissem me forsitan ab eo
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
tu vero homo unianimis dux meus et notus meus
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
qui simul mecum dulces capiebas cibos in domo Dei ambulavimus cum consensu
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
veniat mors super illos et descendant in infernum viventes quoniam nequitiae in habitaculis eorum in medio eorum (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
ego autem ad Deum clamavi et Dominus salvabit me
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
vespere et mane et meridie narrabo et adnuntiabo et exaudiet vocem meam
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
redimet in pace animam meam ab his qui adpropinquant mihi quoniam inter multos erant mecum
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
exaudiet Deus et humiliabit illos qui est ante saecula diapsalma non enim est illis commutatio et non timuerunt Deum
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
extendit manum suam in retribuendo contaminaverunt testamentum eius
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
divisi sunt ab ira vultus eius et adpropinquavit cor illius molliti sunt sermones eius super oleum et ipsi sunt iacula
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
iacta super Dominum curam tuam et ipse te enutriet non dabit in aeternum fluctuationem iusto
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
tu vero Deus deduces eos in puteum interitus viri sanguinum et doli non dimidiabunt dies suos ego autem sperabo in te Domine
