Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
In finem, in carminibus. Intellectus David. Exaudi, Deus, orationem meam, et ne despexeris deprecationem meam:
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
intende mihi, et exaudi me. Contristatus sum in exercitatione mea, et conturbatus sum
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
a voce inimici, et a tribulatione peccatoris. Quoniam declinaverunt in me iniquitates, et in ira molesti erant mihi.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Cor meum conturbatum est in me, et formido mortis cecidit super me.
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Timor et tremor venerunt super me, et contexerunt me tenebræ.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
Et dixi: Quis dabit mihi pennas sicut columbæ, et volabo, et requiescam?
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Ecce elongavi fugiens, et mansi in solitudine.
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
Exspectabam eum qui salvum me fecit a pusillanimitate spiritus, et tempestate.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Præcipita, Domine; divide linguas eorum: quoniam vidi iniquitatem et contradictionem in civitate.
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
Die ac nocte circumdabit eam super muros ejus iniquitas; et labor in medio ejus,
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
et injustitia: et non defecit de plateis ejus usura et dolus.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Quoniam si inimicus meus maledixisset mihi, sustinuissem utique. Et si is qui oderat me super me magna locutus fuisset, abscondissem me forsitan ab eo.
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
Tu vero homo unanimis, dux meus, et notus meus:
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
qui simul mecum dulces capiebas cibos; in domo Dei ambulavimus cum consensu.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Veniat mors super illos, et descendant in infernum viventes: quoniam nequitiæ in habitaculis eorum, in medio eorum. (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
Ego autem ad Deum clamavi, et Dominus salvabit me.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Vespere, et mane, et meridie, narrabo, et annuntiabo; et exaudiet vocem meam.
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
Redimet in pace animam meam ab his qui appropinquant mihi: quoniam inter multos erant mecum.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Exaudiet Deus, et humiliabit illos, qui est ante sæcula. Non enim est illis commutatio, et non timuerunt Deum.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
Extendit manum suam in retribuendo; contaminaverunt testamentum ejus:
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
divisi sunt ab ira vultus ejus, et appropinquavit cor illius. Molliti sunt sermones ejus super oleum; et ipsi sunt jacula.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Jacta super Dominum curam tuam, et ipse te enutriet; non dabit in æternum fluctuationem justo.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Tu vero, Deus, deduces eos in puteum interitus. Viri sanguinum et dolosi non dimidiabunt dies suos; ego autem sperabo in te, Domine.
