Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
Heyr bæn mína, ó Guð! Snú þér ekki frá þegar ég ákalla þig.
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
Hlustaðu á ákall mitt. Ég andvarpa og græt í sorg minni.
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
Óvinir mínir æpa á mig, hóta að drepa mig. Þeir umkringja mig og brugga mér banaráð, öskra á mig í hamslausri reiði.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Ég er lamaður af ótta, fullur örvæntingar.
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Hvílík skelfing!
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
Ó, að ég hefði vængi eins og fuglinn! Þá mundi ég fljúga burt og leita skjóls.
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Ég mundi svífa langt og leita skjóls í eyðimörkinni,
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
flýja á öruggan stað, laus úr allri hættu.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Ó, Drottinn, ruglaðu þá í ríminu! Sérðu ekki kúgunina sem viðgengst?
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
Þeir vakta borgina daga og nætur, ganga múrana og skima eftir óvinum. En neyðin er innandyra, því að ofbeldi og svik eru í borginni,
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
morð og gripdeildir.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Ekki var það óvinur minn sem ofsótti mig – það gæti ég þolað. Þá hefði ég falið mig um stund.
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
En það varst þú, vinur minn og félagi.
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
Við sem vorum alúðarvinir og gengum saman í Guðs hús.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Dauðinn taki þá og dragi þá til heljar, því að illska er í húsum þeirra, synd í hjörtum þeirra. (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
En ég hrópa til Guðs, og hann mun frelsa mig!
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Kvölds og morgna og um miðjan dag sárbæni ég Guð. Ég veit að hann heyrir til mín og mun svara mér.
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
Þótt óvinir mínir séu margir, mun hann samt frelsa mig og gefa mér frið.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Sjálfur Guð – sem er frá eilífð – mun svara mér, en óvinir mínir, breytast ekki og óttast ekki Guð.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
En vinur minn, sveik mig og ofsótti – rauf heit sitt.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Orðin á tungu hans voru ljúf og blíð en hjartað fullt af hatri.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Varpaðu áhyggjum þínum á Drottin, hann ber umhyggju fyrir þér. Hann mun aldrei láta trúaðan mann verða valtan á fótum.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Guð mun varpa óvinum mínum til heljar, til dánarheima. Morðingjar og svikarar munu ekki ná háum aldri. En ég treysti þér, að þú leyfir mér að lifa. (questioned)
