Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
To the Overseer with stringed instruments. — An instruction, by David. Give ear, O God, [to] my prayer, And hide not from my supplication.
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
Attend to me, and answer me, I mourn in my (meditation) and make a noise,
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
Because of the voice of an enemy, Because of the oppression of the wicked, For they cause sorrow to move against me, And in anger they hate me.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
My heart is pained within me, And terrors of death have fallen on me.
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Fear and trembling come in to me, And horror doth cover me.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
And I say, 'Who doth give to me a pinion as a dove? I fly away and rest,
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Lo, I move far off, I lodge in a wilderness. (Selah)
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
I hasten escape for myself, From a rushing wind, from a whirlwind.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Swallow up, O Lord, divide their tongue, For I saw violence and strife in a city.
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
By day and by night they go round it, on its walls. Both iniquity and perverseness [are] in its midst,
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
Mischiefs [are] in its midst. Fraud and deceit depart not from its street.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
For an enemy reproacheth me not, or I bear [it], He who is hating me Hath not magnified himself against me, Or I hide from him.
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
But thou, a man — as mine equal, My familiar friend, and mine acquaintance.
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
When together we sweeten counsel, Into the house of God we walk in company.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Desolations [are] upon them, They go down [to] Sheol — alive, For wickedness [is] in their dwelling, in their midst. (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
I — to God I call, and Jehovah saveth me.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Evening, and morning, and noon, I meditate, and make a noise, and He heareth my voice,
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
He hath ransomed in peace my soul From him who is near to me, For with the multitude they were with me.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
God doth hear and afflict them, And He sitteth of old. (Selah) Because they have no changes, and fear not God,
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
He hath sent forth his hands against his well-wishers, He hath polluted his covenant.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Sweeter than honey hath been his mouth, And his heart [is] war! Softer have been his words than oil, And they [are] drawn [swords].
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Cast on Jehovah that which He hath given thee, And He doth sustain thee, He doth not suffer for ever the moving of the righteous.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
And Thou, O God, dost bring them down To a pit of destruction, Men of blood and deceit reach not to half their days, And I — I do trust in Thee!
