Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
(Til sangmesteren. Med strengespil. En maskil af David.) Lyt, o Gud, til min Bøn, skjul dig ej for min tryglen,
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
lå mig Øre og svar mig, jeg vånder mig i Klage,
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
jeg stønner ved Fjendernes Råb og de gudløses Skrig; thi Ulykke vælter de over mig, forfølger mig grumt;
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Hjertet er angst i mit Bryst, Dødens Rædsler er faldet over mig.
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Frygt og Angst falder på mig, Gru er over mig.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
Jeg siger: Ak, havde jeg Vinger som Duen, da fløj jeg i Ly,
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
ja, langt bort vilde jeg fly og blive i Ørkenen. (Sela)
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
Da søgte jeg skyndsomt Tilflugt for rivende Storm og Uvejr.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Herre, forvir og split deres Tungemål! Thi Vold og Ufred ser jeg i Byen;
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
de går Rundgang Dag og Nat på dens Mure;
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
Ulykke, Kvide og Vanheld råder derinde, Voldsfærd og Svig viger aldrig bort fra dens Torve.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Det var ikke en Fjende, som hånede mig - det kunde bæres; min uven ydmygede mig ej - ham kunde jeg undgå;
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
men du, en Mand af min Stand, en Ven og fortrolig,
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
og det skønt vi delte Samværets Sødme, vandrede endrægtelig i Guds Hus.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Over dem komme Død, lad dem levende synke i Dødsriget! Thi der er Ondskab i deres Bolig, i deres Indre! (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
Jeg, jeg råber til Gud, og HERREN vil frelse mig.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
Jeg klager og stønner ved Kvæld, ved Gry og ved Middag; min Røst vil han høre
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
og udfri min Sjæl i Fred, så de ikke kan komme mig nær; thi mange er de imod mig.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Gud, som troner fra Fortids Dage, vil høre og ydmyge dem. (Sela) Thi der er ingen Forandring hos dem, og de frygter ikke for Gud.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
På Venner lagde han Hånd og brød sin Pagt.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Glattere end Smør er hans Mund, men Hjertet vil Krig, blødere end Olie hans Ord, skønt dragne Sværd.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Kast din Byrde på HERREN, så sørger han for dig, den retfærdige lader han ikke i Evighed rokkes.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Og du, o Gud, nedstyrt dem i Gravens Dyb! Ej skal blodstænkte, svigefulde Mænd nå Hælvten af deres Dage. Men jeg, jeg stoler på dig!
