Псалми 55
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
Přednímu kantoru na neginot, vyučující žalm Davidův. Slyš, ó Bože, modlitbu mou, a neskrývej se před prosbou mou.
2 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
Pozoruj a vyslyš mne, neboť naříkám v úpění svém, a kormoutím se,
3 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
A to pro křik nepřítele, pro nátisk bezbožníka; neboť sčítají na mne lživé věci, a s vzteklostí se proti mně postavují.
4 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
Srdce mé bolestí ve mně, a strachové smrti připadli na mne.
5 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
Bázeň a strach přišel na mne, a hrůza přikvačila mne.
6 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
I řekl jsem: Ó bych měl křídla jako holubice, zaletěl bych a poodpočinul.
7 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
Aj, daleko bych se vzdálil, a přebýval bych na poušti. (Sélah)
8 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
Pospíšil bych ujíti větru prudkému a vichřici.
9 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
Zkaz je, ó Pane, změť jazyk jejich, neboť jsem spatřil bezpráví a rozbroj v městě.
10 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
Dnem i nocí ty věci je obkličují po zdech jeho, a v prostředku jeho jest nepravost a převrácenost.
11 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
Těžkosti jsou u prostřed něho, aniž vychází chytrost a lest z ulic jeho.
12 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
Nebo ne nějaký nepřítel útržky mi činil, sic jinak snesl bych to; ani ten, kdož mne nenávidí, pozdvihl se proti mně, nebo skryl bych se před ním:
13 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
Ale ty, člověče mně rovný, vůdce můj a domácí můj;
14 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
Ješto jsme spolu mile tajné rady držívali, a do domu Božího společně chodívali.
15 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
Ó by je smrt náhle přikvačila, tak aby za živa sstoupiti musili do pekla; nebo jest nešlechetnost v příbytcích jejich a u prostřed nich. (Sheol h7585)
16 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
Já pak k Bohu volati budu, a Hospodin vysvobodí mne.
17 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
U večer, i ráno, též o poledni modliti se, a nezbedně volati budu, až i vyslyší hlas můj.
18 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
Vykoupíť duši mou, tak aby v pokoji byla před válkou proti mně; nebo veliké množství bylo jich při mně.
19 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
Vyslyšíť Bůh silný, a je ssouží, (neboť sedí od věčnosti, (Sélah) proto že nenapravují, aniž se bojí Boha.
20 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
Vztáhl ruce své na ty, kteříž s ním pokoj měli, a zrušil smlouvu svou.
21 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
Libější než máslo byla slova úst jeho, ale v srdci boj; měkčejší nad olej řeči jeho, a však byly jako mečové.
22 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
Uvrz na Hospodina břímě své, a onť opatrovati tě bude, aniž dopustí, aby na věky pohnut byl spravedlivý.
23 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Ale onyno, ty Bože, svedeš do jámy zatracení; lidé zajisté vražedlní a lstiví nedojdou polovice dnů svých, já pak v tebe doufati budu.
