Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Псалом Асафів. Бог богів – Господь! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
«Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві».
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! (Села)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
«Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці.
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш».
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Сидиш [на суді], намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Ти чинив це, а Я мовчав, [тому] уявив ти [собі], що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю [звинувачення] перед очима твоїми.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав [вас], і не буде кому врятувати.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу [правди], покажу Я спасіння Боже».
