Псалми 50
1 Псалом Асафів.
El Dios de dioses, Jehová, habló; y convocó la tierra desde el nacimiento del sol hasta donde se pone.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
De Sión, perfección de hermosura, Dios resplandeció.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Vendrá nuestro Dios, y no callará: fuego consumirá de su presencia: y al rededor de él habrá grande tempestad.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Convocará a los cielos de arriba: y a la tierra para juzgar a su pueblo.
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Juntádme mis misericordiosos: los que concertaron mi concierto sobre sacrificio.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Y denunciarán los cielos su justicia; porque Dios es juez. (Selah)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Oye pueblo mío, y hablaré: Israel, y contestaré contra ti: Yo soy el Dios, el Dios tuyo.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
No te reprenderé sobre tus sacrificios; porque tus holocaustos delante de mí están siempre.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
No tomaré de tu casa becerros: ni machos de cabrío de tus apriscos.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Porque mía es toda bestia del monte: millares de animales en los montes.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Yo conozco a todas las aves de los montes; y las fieras del campo están conmigo.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Si tuviere hambre, no te lo diré a ti; porque mío es el mundo y su plenitud.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
¿Tengo de comer carne de gruesos toros, o, de beber sangre de machos de cabrío?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Sacrifica a Dios alabanza: y paga al Altísimo tus votos.
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Y llámame en el día de la angustia; librarte he, y honrarme has.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Y al malo dijo Dios: ¿Qué tienes tú que enarrar mis leyes: y que tomes mi concierto por tu boca:
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Aborreciendo tú el castigo, y echando detrás de ti mis palabras?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Si veías al ladrón, tu corrías con él: y con los adúlteros era tu parte.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Tu boca metías en mal: y tu lengua componía engaño.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Asentábaste, hablabas contra tu hermano: contra el hijo de tu madre ponías infamia.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Estas cosas hiciste, y yo callé: ¿pensabas por eso que de cierto sería yo como tú? argüirte he, y propondré delante de tus ojos.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Entendéd ahora esto, los que os olvidáis de Dios: porque no arrebate, y no haya quien os escape.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
El que sacrifica alabanza me honrará: y el que ordenare el camino, yo le enseñaré la salud de Dios.
