Псалми 50
1 Псалом Асафів.
Psalm Asafa. Bóg nad bogami, PAN, przemówił i wezwał ziemię od wschodu słońca aż do jego zachodu.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Z Syjonu, doskonałego piękna, zajaśniał Bóg.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Nasz Bóg przyjdzie i nie będzie milczał; ogień będzie trawił przed nim, a wokół niego powstanie potężna burza.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Wezwie z góry niebiosa i ziemię, aby sądzić swój lud:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Zgromadźcie mi moich świętych, którzy zawarli ze mną przymierze przez ofiarę.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Wtedy niebiosa ogłoszą jego sprawiedliwość, bo sam Bóg [jest] sędzią. (Sela)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Słuchaj, mój ludu, a będę mówił; słuchaj, Izraelu, a będę świadczył przeciw tobie: Ja [jestem] Bogiem, twoim Bogiem.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Nie będę cię ganił za twoje ofiary ani za twoje całopalenia, które są zawsze przede mną.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Nie przyjmę cielca z twojego domu ani kozłów z twoich zagród.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Do mnie bowiem należy wszelkie zwierzę leśne i tysiące bydła na górach.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Znam wszelkie ptactwo górskie i moje są zwierzęta polne.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Gdybym był głodny, nie mówiłbym ci o tym, bo mój [jest] świat i wszystko, co go napełnia.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Czyż będę jadł mięso wołów albo pił krew kozłów?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Ofiaruj Bogu dziękczynienie i spełnij swoje śluby wobec Najwyższego;
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
I wzywaj mnie w dniu utrapienia; wtedy cię wybawię, a [ty] mnie uwielbisz.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Lecz do niegodziwego Bóg mówi: Po co ogłaszasz moje prawa i masz na ustach moje przymierze;
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Skoro nienawidzisz karności i rzucasz za siebie moje słowa?
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Gdy widzisz złodzieja, pochwalasz go, i zadajesz się z cudzołożnikami.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Pozwalasz swym ustom źle mówić, a twój język knuje podstępy.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Siedzisz i mówisz przeciwko twemu bratu, obmawiasz syna swej matki.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
To czyniłeś, a ja milczałem; sądziłeś, że jestem do ciebie podobny, [ale] będę cię napominał i postawię ci to przed oczy.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Zrozumcie to teraz wy, którzy zapominacie o Bogu, bym [was] nie rozszarpał, a nie byłoby [nikogo], kto [by] was ocalił.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Kto [mi] ofiaruje chwałę, ten oddaje mi cześć; a temu, kto chodzi [prostą] drogą, ukażę Boże zbawienie.
