Псалми 50
1 Псалом Асафів.
En salme av Asaf. Den Allmektige, Gud Herren, taler og kaller på jorden fra solens opgang til dens nedgang.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Fra Sion, skjønnhetens krone, stråler Gud frem.
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Vår Gud kommer og skal ikke tie; ild fortærer for hans åsyn, og omkring ham stormer det sterkt.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Han kaller på himmelen der oppe og på jorden for å dømme sitt folk:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Samle til mig mine fromme, som har inngått pakt med mig om offer!
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Og himmelen kunngjør hans rettferdighet; for Gud er den som skal dømme. (Sela)
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Hør, mitt folk, jeg vil tale, Israel, jeg vil vidne for dig: Gud, din Gud, er jeg.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Ikke for dine offers skyld vil jeg straffe dig; dine brennoffer er alltid for mig.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Jeg vil ikke ta okser fra ditt hus eller bukker fra dine hegn.
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
For mig hører alle dyr i skogen til, dyrene på fjellene i tusentall.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Jeg kjenner alle fjellenes fugler, og det som rører sig på marken, står for mig.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Om jeg hungret, vilde jeg ikke si det til dig; for mig hører jorderike til og alt det som fyller det.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Mon jeg skulde ete oksers kjøtt og drikke bukkers blod?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Ofre Gud takksigelse og gi den Høieste det du har lovt,
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
og kall på mig på nødens dag, så vil jeg utfri dig, og du skal prise mig.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Men til den ugudelige sier Gud: Hvad har du med å fortelle om mine lover og føre min pakt i din munn?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Du hater jo tukt og kaster mine ord bak dig.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Når du ser en tyv, er du gjerne med ham, og med horkarler gjør du felles sak.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Din munn slipper du løs med ondt, og din tunge spinner sammen svik.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Du sitter og taler imot din bror, du baktaler din mors sønn.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Dette har du gjort, og jeg har tidd; du tenkte jeg var som du; men jeg vil straffe dig og stille det frem for dine øine.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Legg merke til dette, I som glemmer Gud, forat jeg ikke skal sønderrive, og det er ingen som redder!
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Den som ofrer takksigelse, ærer mig, og den som går den rette vei, ham vil jeg la skue Guds frelse.
