< Псалми 50 >

1 Псалом Асафів.
Psalmus Asaph. Deus deorum Dominus locutus est, et vocavit terram a solis ortu usque ad occasum.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
Ex Sion species decoris ejus:
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
Deus manifeste veniet; Deus noster, et non silebit. Ignis in conspectu ejus exardescet; et in circuitu ejus tempestas valida.
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
Advocabit cælum desursum, et terram, discernere populum suum.
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
Congregate illi sanctos ejus, qui ordinant testamentum ejus super sacrificia.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
Et annuntiabunt cæli justitiam ejus, quoniam Deus judex est.
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
Audi, populus meus, et loquar; Israël, et testificabor tibi: Deus, Deus tuus ego sum.
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
Non in sacrificiis tuis arguam te; holocausta autem tua in conspectu meo sunt semper.
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
Non accipiam de domo tua vitulos, neque de gregibus tuis hircos:
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
quoniam meæ sunt omnes feræ silvarum, jumenta in montibus, et boves.
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
Cognovi omnia volatilia cæli, et pulchritudo agri mecum est.
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
Si esuriero, non dicam tibi: meus est enim orbis terræ et plenitudo ejus.
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
Numquid manducabo carnes taurorum? aut sanguinem hircorum potabo?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Immola Deo sacrificium laudis, et redde Altissimo vota tua.
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
Et invoca me in die tribulationis: eruam te, et honorificabis me.
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
Peccatori autem dixit Deus: Quare tu enarras justitias meas? et assumis testamentum meum per os tuum?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Tu vero odisti disciplinam, et projecisti sermones meos retrorsum.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
Si videbas furem, currebas cum eo; et cum adulteris portionem tuam ponebas.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
Os tuum abundavit malitia, et lingua tua concinnabat dolos.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
Sedens adversus fratrem tuum loquebaris, et adversus filium matris tuæ ponebas scandalum.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
Hæc fecisti, et tacui. Existimasti inique quod ero tui similis: arguam te, et statuam contra faciem tuam.
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
Intelligite hæc, qui obliviscimini Deum, nequando rapiat, et non sit qui eripiat.
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Sacrificium laudis honorificabit me, et illic iter quo ostendam illi salutare Dei.

< Псалми 50 >